 |
  |
Того січневого вечора Віра Дмитрівна гостювала в доньки. Поверталася в сутінках. Дорогою додому на неї напав розбійник. Завдав кілька ударів і спробував вирвати з рук сумку, але жінка міцно її тримала, власне ще й почала гукати на допомогу. Якби не хлопці з місцевого професійного ліцею, напад міг обернутися трагедією.
Віра Дмитрівна, постраждала: «Я благодарна тем ребятам, которые спасли мою жизнь. Я даже не ожидала, что все это так закончится. Я думала, он меня убьет. И еще раз я благодарю ребят, которые заступились за меня, которые пошли на такой риск – поймать его».
Мужній учинок юних ліцеїстів здивував і міліціянтів. Адже злодій - майже вдвічі старший. Та й напад скоїв не вперше.
Віталій Колупай, керівник Костянтинівського МВ міліції: «Он накинулся на нее, ударил сначала кулаком в лицо, сбил с ног, начал избивать ногами. Женщина начала сопротивляться, кричать, звать на помощь. Учащиеся подоспели женщине на помощь».
Олександр Радченко, ліцеїст: «Ну, мы увидели преступника, когда он женщину эту избивал. Мы кинулись ей на помощь, помочь человеку. Она лежала, а он бил ее руками и ногами. Потом он увидел нас и давай «тикать».
Далеко зловмисник не втік. Уже за ґратами бідкається – каже - не мав іншого вибору. З роботи звільнили. Вдома – дружина й мала дитина.
Затриманий: «Ну, что случилось, забрал сумочку. Ну, пытался. Нужны были деньги. Для содержания семьи».
Яку професію опанувати, щоб прогодувати власну дитину - злодій вирішуватиме у в’язниці. Де сидітиме кілька років.