Від материнської любові до вбивства - лише один удар ножем. У Переяславі-Хмельницькому, що на Київщині, мати зарізала єдиного сина. Ось такий трагічний фінал непростих родинних стосунків: ненька в СІЗО, а на могилі хлопця жодної живої квітки - ховали його фактично чужі люди. То чому ж мати вбила найдорожчу людину?

Мати жорстоко вбила рідного сина: схопила ножа і встромила своїй єдиній дитині просто в серце. Цю приголомшливу новину з жахом переповідають одне одному мешканці Переяслава-Хмельницького.

- Вона взяла, ножа забрала, і на цьому дело кончилось - в серце.

- Убивать вона не хотіла, так вийшло.

Жахливий злочин стався саме в цій багатоповерхівці. Тутешні жителі добре знають і дітовбивцю, і її жертву. І в деталях переповідають, що ж саме сталося в родині того фатального вечора. Сусіди були присутні на відтворенні подій, де сама Ірина розказувала, як усе було. Виявляється, в цій історії не так просто визначити, хто холоднокровний убивця, а хто - невинна жертва. Бо жінці довелося захищатися від власного сина, який на неї напав. Так в руці наляканої худорлявої жінки й опинився ніж.

Ірина, підозрювана:

- Начав мене обзивать и матюкать: дай курить, сука. Кажу: і не проспався з утра, і знову начав лізти, кажу: йди отсюда, йди отсюда, уйди отсюда, пожалуста, не трогай мене. Він до мене руками, кажу: йди отсюда і ота, не буду на Саші показувать.

- Показуйте.

- Отак і отак - і всьо, і він побіг сюда.

- Сскільки ударів?

- Один.

Поліна Іванівна, сусідка:

- І вона тоді закрила рукою, начала дуже сильно кров летіть, і я не могла, дотягла до дивана, тоді визвала скору сама.

Сусіди в один голос розповідають, що життєвий шлях Ірини ніколи не був усипаний пелюстками троянд. Жінка тяжко працювала, аби прогодувати всю свою сім'ю: матір-інваліда, двох непутящих братів і сина-наркомана. Вона виховувала Вадима сама - батько покинув сина ще в дитинстві.

Поліна Іванівна, сусідка:

- Вона вистрадала, похоронила батька-матір, двох братів, і це все на її. Вона така тружениця, по роботах ходила, кажуть, на славутичі, вона на трьох роботах працювала, така умничка.

Віра, сусідка:

- Він з тринадцяти років вже начав пить, з 13 років. Він просто неуправляємий, з ним нічого не можна було зробить, він у спецшколах був, а вона з нього пилинки здувала...

А вбитого Вадима хорошим хлопцем тут пам'ятають лише в дитинстві. Як подорослішав, парубок постійно знущався над всією своєю родиною.

Надія Костянтинівна, сусідка:

- Він і колався, й пив, він її не слухав, він ніде не робив, він не працював, він водив сомнітєльних друзей, тюремщики і наркомани.

- У неї мати лежача, десять год лежала, вона на роботі, вона надєлає у памперс, а він бере, знімає з неї памперс і начинає її годувать, бабушку, ви представляєте, шо це за дитина.

Та найбільше від жорстокості Вадима потерпала його мама Ірина.

Марина Борисполець, кореспондентка:

- 45-річна Ірина мешкала у цьому під'їзді, в квартирі на першому поверсі. Утім, часто жінці доводилося ночувати просто неба. Ось тут на лавці. 21-річний Вадим виганяв з дому рідну матір.

Жоден  з мешканців цієї багатоповерхівки не шкодує за загиблим. Але всі сусіди крізь сльози думають про подальшу долю його матері. Люди категорично проти того, щоб жінку карали за вбивство. Вони називають її дії самозахистом. Уже навіть зібрали майже шість сотень підписів на підтримку Ірини й подали своє звернення до місцевого райвідділку міліції.  

- Мы собрали подписи, отнесли в милицию следователю.

- Підписи принесли, і ще люди підходять.

Та поки що на прохання людей правоохоронці не дуже зважають. Ірину одразу заарештували на місяць.

Віталія Грохольська, співробітниця ГУ МВС України в Київській області:

- Так сталося, що вона вдарила в ділянку, в ліву підключичну область, і удар став смертельним, вона ж потім викликала медиків, міліцію, нажаль, швидка не доїхала, хлопець відразу помер. Нажаль, їй загрожує покарання, матері- вбивці, від семи до 15 років.

Коли ховали її Вадима, Ірина була в СІЗО. Похорон організовував їхній далекий родич.

Олександр, родич затриманої:

- Багато людей прийшло на похорон до нього?

- Ні, вообще не було. Було двоє чи трое хлопців, таких самих, як і він.

На могилі Вадима - жодної живої  квітки. Лиш один дешевий віночок. Ходити сюди нікому. Адже мати - в СІЗО, а єдині друзі Вадима - наркомани, які навряд чи часто згадуватимуть хлопця.