На Київщині закінчилися пошуки 24-річної Ліни Железняк: дівчина у квітні торік пішла на роботу й додому вже не повернулася. Більше року згорьована мати чекала допомоги від правоохоронців, разом із сусідами раз на кілька місяців прочісували ліси, поля й занедбані ферми. Надію жінці постійно давали екстрасенси. І ось кохану донечку таки знайшли...

Квітень 2014. У мережі з'являються оголошення про зниклу Ліну Железняк. Родичі, друзі та знайомі всіма методами намагаються знайти 24-річну дівчину.

- Допоможіть знайти. Ліна вийшла з дому у селі Демидів та направлялася на роботу, але і там не з'явилася… Прошу, якщо хтось знає про її місце знаходження - повідомте…

Мешканці Демидова виходять на вулиці. Вони прочісують ліси, поля, занедбані будівлі, але дівчини так і не знаходять.

Микола, сусід зниклої:

- По лесах ходили, всюди ходили, по ферми ходили, рядом були, але ж ніхто не знайшов.

Мати дівчинки Наталя Миколаївна у відчаї зверталася спочатку до правоохоронців, потім до громади, потім - пішла до екстрасенсів. Усі - від міліції до ворожок - твердили, що Ліна - жива. Люди, які начебто бачили дівчину, дзвонили матері та рідним ледь не щодня з усіх куточків України та навіть із-за кордону.

Сергій, брат зниклої:

- Много людей звонили, говорили, что нашли ее на фабрике, другие говорили, что у цыган, еще кто-то, что в Молдовии!

Сусіди та рідні сподівалися, що їхня Ліна ось-ось вирветься з полону якихось викрадачів або до неї повернеться втрачена пам'ять, вона зателефонує мамі та скаже, що все гаразд. Але марно. Дівчину знайшли через рік. Мертвою.

Сергій, брат зниклої:

- Кости, просто одежда осталась. Ее серые кроссовки, джинсы и голубая курточка.

Рік та два місяці Сергій щодня виглядав у вікно й чекав на свою молодшу сестру. Тепер жахливі деталі її загибелі він переповідає, не проронивши жодної сльозинки. Його Ліна весь цей час була лише за 500 метрів від дому. Лише випадок допоміг родині дізнатися, куди ж поділася дівчина. Історія приголомшлива: про місце, де лежала донька, мамі Наталі розповів один із односельців. Напередодні він говорив з хлопцем, який, не втримавши язика за зубами, напідпитку зізнався, що Ліну Железняк, яку так довго всі шукають, убили він та його друг. Це сталося неподалік занедбаної ферми.

Павло Прядко, кореспондент:

- Від будинку Ліни до корівників всього півкілометра. Дівчина цією дорогою майже щодня ходила на роботу. Вдень тут тихо та спокійно, іноді можна зустріти людей, але бідолашна й не гадала, що її шлях перейдуть вбивці.

Одному з нападників 16, іншому 23. Тут, у старій будівлі, молоді ґвалтівники збирали на продаж іржаве залізо, скло та цеглу. Побачивши дівчину, яка йшла стежкою, вирішили, так би мовити, "розважитися".

Наталя, мати вбитої дівчини:

- Він як побачив, цей менший, він сказав, що цю куклу нельзя пропустить: я хочу женщину...

Вони схопили Ліну, потягли до корівника та почали знущання. Дівчина пручалася і кричала. Кати захотіли тиші й задушили дівчину її ж шаликом.

Павло Прядко, кореспондент:

- Молодики познущалися над Ліною, її тіло кинули до цієї канави, а зверху закидали рубероїдом та сміттям.

Вони пограбували свою жертву: поцупили двісті гривень і телефона, а сумку разом із документами кинули до відстійника.

Сергій, брат вбитої дівчини:

- Пришли сюда и выкинули сумку и документы!

- Сумка й досі тут?

- Да, здесь все еще, не смогли еще достать.

Впізнати ж донечку Наталя Миколаївна змогла лише по одягу. На цій світлині Ліна в тій самій куртці, в якій вона й загинула. Родичі досі не змирилися з долею дівчини - в цій кімнаті все лишилося так само, як було рік тому, коли дівчина ще була живою. Цю чорну сукню Ліна любила вдягати для фотосесій.

- Это все фотографии, что остались, недавние...

Наталя Миколаївна вимагає правосуддя і хоче, аби вбивці її донечки були покарані. Жінка не стримує сліз: Ліна й досі приходить до неї уві сні.

Наталя, мати вбитої дівчини:

- Я їй кажу: Ліна, де ти ділася? А вона каже: мама я загубилася. Я питаю: Ліна, ми тебе найдем? Мамо, може найдете, а може і ні. Я кажу: Ліна, йди я тебе обніму, й вона підійшла, вона обняла, поцілувала в щоку. Я тоже її. Подонки такі найшлися, вбили, знасіловали, задушили... Тільки життя почалося...

Двое вбивць нині чекають на вирок суду. Їм загрожує до 15 років за гратами. А бідолашну Ліну днями поховали, поклавши до труни чарівної краси весільну сукню: адже дівчина так і не стала нареченою.