У Харкові друзі розстріляних у Пакистані скелелазів досі не вірять у втрату. У клубі альпіністів оголосили жалобу. Вирішують, як підтримати родини приятелів, котрі не повернулися з гір. Ігор Свергун, Бадаві Кашев, Дмитро Коняєв. По кожному з них залишилися дружини й діти.

Альпініст Павло Сидоренко розповідає, як кілька років тому спало на думку - підкорити одну з норовливих вершин - Нанга-Парбат. Сходження на цю велетенську гору - неабиякий ризик. Утім того, що сталося в Пакистані - каже скелелаз - не очікував ніхто.

Павло Сидоренко, член Харківського клубу альпіністів:

- Я  не могу понять основного: человек двадцать лет рисковал жизнью в горах - и погибнуть от пули какого-то фанатика - это, конечно, очень нелепо и грустно. 

Нанга-Парбат санскритом означає Гола гора. Розташована вона в Гімалаях, і є одним із трьох найнебезпечніших восьмитисячників світу.

Генадій Копійка, керівник Харківського клубу альпіністів:

- В этом районе ранее никогда не было сложностей с местным населением. Есть районы, которые подвержены нападениям и таким действиям местного населения. Но здесь всегда было очень спокойно, это вообще впервые в истории произошел конфликт. И вообще впервые в истории альпинизма это коснулось альпинистов.

Це кадри харківських скелелазів також у Гімалаях, але на інших вершинах. Туди ходили чимало гірських туристів з Харкова. Кажуть, Пакистан залишав добрі враження.

Андрій Кийко, член Харківського клубу альпіністів:

- Никогда не думал, что в Пакистане… Потому что там и охрана, и все-все-все. И настолько там дорожат туристами, это их доход. Никто никогда не думал, что может произойти такое там. Мне, наоборот, показалось, что это достаточно приветливая, миролюбивая страна. И жители, которые живут в горах - они достаточно миролюбивы и приветливы.

Юлія Волкова, член Харківського клубу альпіністів:

- Да, другая страна, да, другая религия. Никогда не предполагала, что может быть вот так. Все можно понять, но вот такие действия не укладываются в слово "человечность". Это даже не звериное… звери так не делают… Это что-то совершенно аномальное.

Достовірної інформації, що саме сталося біля підніжжя Нанга-Парбат, за що і чому загинули друзі - в Харкові досі немає. Тут до останнього сподівалися, що повідомлення про страту українців у Пакистані спростують. 

Андрій Кийко, член Харківського клубу альпіністів:

- Это было просто… мы до сих пор не можем поверить, что люди, которые поехали на восхождение, были зверски убиты… нет слов просто.

Попри неочікувану смерть друзів, жоден з харківських альпіністів не має наміру відмовлятися від захоплення горами. Кажуть, ця любов - на все життя.

Юлія Волкова, член Харківського клубу альпіністів:

- Любовь к горам… Даже не то что любовь к горам, это своего рода как хорошая болезнь. Могу сказать на примере себя, как непрофессионала. Если человек туда сходил один раз - это навсегда.