Позбавили життя людини і на Чернігівщині. 83-річну жінку вбили у власній хаті. Забрали небагато - пенсійне посвідчення та кілька фронтових медалей, а от гроші - ні. Слідчі припускають, що підняти руку на немічну бабусю могли її знайомі, про що свідчить накритий стіл в оселі вбитої.

Коли вісімдесятитрирічна Ганна Дем'янівна перестала з'являтися на власному подвір'ї, сусіди захвилювалися.

Віра Степанівна, мешканка с. Кобилянки:

- Ходила увечері - її немає. Утром ось пошла - тоже немає. Кури одкриті, і всьо, а її немає.

Люди вибили замкнені двері й отетеріли: посеред хати в калюжі крові лежала господиня. А в помешканні суцільний гармидер.

Сергій Середа, керівник сектору Чернігівського РВ міліції:

- Она умерла от насильственной смерти. Это было видно из многочисленных ударов по голове. Было обнаружено, что все вещи были разбросаны, даже вещи валялись на улице. Короче, был бардак там.

З хати старенької зникли її пенсійне посвідчення та кілька фронтових медалей. Проте версію пограбування оперативники відкинули одразу - заначку з грошима не чіпали. Опитали сусідів, жінку забили серед білого дня, однак ніхто цього не чув і не бачив. Слідчі і досі не знають, чим її порішили. Кілька ж схильних до злочину наркоманів та раніше засуджених на той час мали залізне алібі.

Сергій Середа, керівник сектору Чернігівського РВ міліції:

- Я хотел бы попросить жителей Кобылянки, Чернигова и прилегающих сел: кому что-нибудь известно об этом случае, кто, может быть, стал очевидцем этого преступления - просьба звонить в Черниговскую часть "3-15-22" или "102".

Журналістів "Свідка" Кобилянка зустріла тридцятиградусною спекою. Поодинокі перехожі тут неговіркі.

Василь Дмитрович, мешканець с. Кобилянки:

- Що вам сказать? Хороша женщина, трудяга була. Врагов, по идее, не должно було бить.

- А в день убийства где вы были?

- Я был у Чернигове.

У пошуках мотиву убивства "Свідок" завітав до родичів загиблої. Тут усі категоричні. Кажуть, у самотньої пенсіонерки зазіхати не було на що. Мовляв, усе що надбала - заповідала донці з Чернігова.

Василь Петрович, похресник загиблої:

- О чем вы говорите! У меня хата есть батькова, я у батька один. Она рассказывала, что оформляли, и как будто уже оформили. Но я не знаю - я документы ж не смотрел.

Віра Степанівна, мешканка с. Кобилянки:

- Дело в том, что вона гостеприімна людина така була. Вона угощала. Чужого человека б вона не вгостила. Еслі на столі стояли, кажуть, і рюмки, і, ето самоє, і яйця жарила, і сало. Вона того, кого знала, могла угостить.

У садибі покійної Ганна Дем'янівна великих статків ми дійсно не побачили. У пошуках вхожих до неї людей постукалися до сусідки. Однак жінка афішувати свої стосунки з загиблою чомусь не хоче.

Лукерія Федорівна, сусідка загиблої:

- Ми чужиє, вот і всьо вам. На городі вона сапує - і я сапую. Поздоровались - і всьо. А так я никуда ни хожу.

Далі починає хвилюватися.

Лукерія Федорівна, сусідка загиблої:

- Це страх і ужас. Поднять сокиру на стару людину. Це мороз по тілу йде.

- А звідкіля ви узнали, що її сокирою?

- Кажуть, убитая кріпко, і крові багато в хаті, крові багато в хаті. Так це ж, навірно, чимсь її так…

Хто насправді влаштував кривавий обід у пенсіонерки, і досі загадка. Більшість односельців наполягають: хтось з місцевих. Люди налякані, і тепер дивляться один на одного скоса. Навіть удень запираються в домівках й очікують вісток у справі. За розслідуванням злочину стежитиме й "Свідок".