На Миколаївщині п'яний чоловік забив до смерті пенсіонерку. Йому не сподобалося зауваження старої. Тож вирішив провчити жінку.

До сусіднього села тридцятирічний Володимир заїхав по горілку. Грошей не мав, тож шукав, хто наллє наборг. Чоловік уже був напідпитку й повільно їхав велосипедом. Аж раптом зустрів місцеву пенсіонерку.

Володимир, затриманий:

- Заехал на ее улицу, и она как раз там стояла. Почти возле двора. И налетела на меня. Начала бранить, обзывать. Мол, типа, алкаши, разъездились, мол, здесь. Я захотел остановиться, но у меня не вышло. Короче, я упал. Поднимаюсь - и сходу ей сразу в рыло.

Скільки разів ударив бабцю в обличчя - вже й не пам'ятає. Та коли стара знепритомніла, узяв її попідруки й відніс у лісосмугу. Кинув у кущах, і ще кілька разів гупнув по голові.

Володимир, затриманий:

- Когда я уходил, она живая еще была. Не было такого, вообще не хотел ее лишать жизни. Я просто хотел ее проучить. Щоб вона мене больше не зачіпала.

Від побоїв вісімдесятип'ятирічна жінка померла. Її тіло знайшли односельці, викликали міліцію. Люди шоковані. Про бабцю кажуть лише добре.

Володимир, сусід загиблої:

- Ветеран войны, старый человек. Тоже положительная. Не могу ничего плохого сказать. Хозяйство у нее было. Все не по годам.

Міліціянти взялися шукати вбивцю старенької. Місцеві одразу вказали на чоловіка з сусіднього села, що напідпитку вештався вулицями. Правоохоронці навідалися до нього в гості. Своєї вини він навіть не заперечував.

Андрій Уграк, в.о. керівника Доманівського РВ міліції:

- Привезли на место преступления. И он в целях искупления своей вины сделала чистосердечное признание.

За ґратами чолов’яга каже: навіть думав накласти на себе руки.

Володимир, затриманий:

- Да не успел. Меня когда забирали, то я спал. Отсыпался. Если бы все вернуть назад, я бы на ту улицу и не поехал бы.

Тарас Білаш, Владислав Ігнатенко. НТН.