Сісти за ґрати, щоби звільнитися від докорів сумління! У Запоріжжі розкрили вбивство, яке навіть ніхто не розслідував. До райвідділку прийшов чоловік і зізнався, що п'ять років тому насмерть забив людину. Весь цей час убивця жив зі страшним тягарем, і врешті не витримав.

П’ять років чоловік жив зі страшним тягарем на серці - він убив людину. Та тоді розслідувати зникнення волоцюги в Запоріжжі ніхто не став.

Андрій Горшков, керівник Ленінського РВ міліції м. Запоріжжя:

- Личность потерпевшего сомнительная. Он проживал у нас. В 2000 году он выписан решением суда и с 2000 года он бомж. Семья у него тоже неблагополучная была. Жена умерла, никто его не кинулся, никто его не искал.

Можливо, й далі про злочин не дізналася б жодна жива душа. Та щось муляло всередині в чоловіка. Не витримав, прийшов зізнаватися. Усі деталі вбивця розповідає як на сповіді - наче вчора все було.

Затриманий:

- Это произошло 30 ноября 2004 года. Все это время я ходил, как будто не свой. Какой-то камень был, давил меня постоянно. Я вот решил прийти и признаться.

Через п’ять років чоловік безпомилкового вказує, де заховав труп. На місце виїжджає слідча група.

Оперативний співробітник УМВС України в Запорізькій області:

- В указанном месте были на глубине один метр двадцать сантиметров у поверхности земли обнаружены фрагменты тканей и костей. Будут проводиться дальнейшие раскопки.

Двох чоловіків побратало безгрошів’я. Оселилися разом у дачному будинку. Перебивалися підробітком і потихеньку господарювали. Та спільний побут посварив товаришів. Частенко доходили й до кулаків. Останньою краплею стала сварка через питну воду. По неї доводилося ходити далеко - з кілометр. Старший господар нарікнув, що співмешканець лише розтринькує дорогоцінну рідину й не поспішає поповнювати запаси. Слово за слово, а далі стусани. Аж ось під руку трапився молоток. Він і став найвагомішим арґументом.

Затриманий:

- Он был помоложе и физически здоровее. Ну, я вижу, что я с ним не справлюсь. Вижу - молоток. Я несколько раз его ударил, пока он не упал.

Тепер чоловік зітхає з полегшенням. Зізнається - готовий відсидити, скільки треба, головне - тягар з душі зняв.

Інна Дудченко, Олександр Вовкодав, Запоріжжя, НТН.