У мешканця Миколаївщини урвався терпець. Старий більше 10-ти років зазнавав знущань від свого зятя. Певного дня чаша гніву переповнилася, і старий забив кривдника до смерті.

Завжди терплячий і спокійний Микола Іванович і гадки не мав, що на схилку віку стане вбивцею. Зі своєю дружиною прожив у мирі та злагоді. А коли дочка вийшла заміж - настало горе.

Юрій Шейко, в. о. керівника Новоодеського РВ міліції: «На дачном участке проживала семья, дедушка – хозяин дачи, потом его дочь с сожителем. Между ними постоянно происходили семейные ссоры, которые перерастали в драку. Неоднократно участковым составлялись админматериалы на эту семью, непосредственно на нашего потерпевшего».

Зять постійно заглядав у чарку, разом із ним почала зловживати алкоголем його дружина. Єдине, що бачила 13-річна донька від батьків – бійки й лайки. Тож виховував дівчинку дідусь. Зять тримав у страсі не лише дорослих, діставалося на горіхи й дитині.

Микола Іванович, затриманий: «Я пошёл в туалет. Вдруг кричит: «Дедушка, дедушка!» А он на втором этаже внучку догнал и ей: «Я тебя щас убью». Я его схватил, внучка выскочила. Мы там подрались».

Того трагічного дня битися родичі почали зранку. Микола Іванович викликав міліцію й зятя з дочкою забрали до райвідділку, утім, уже ввечері парочка повернулася додому. Чоловік знову почав чіплятися до тестя. І тут старий не витримав.

Микола Іванович, затриманий: «Ой, вы знаете, молотком, я не знаю, там десятки раз. Это я не знаю. Два десятка, не меньше. А лопатой 2-3 раза. Он лежал и я так между шеей и по голове, я его грохнул. Чтоб ты уже больше и не поднялся, чтоб я уже закончил всё это дело».

Після скоєного старенький переодягся, вимив руки і спокійно чекав на правоохоронців. Каже, ліпше сісти за ґрати, ніж терпіти отакого зятя. Шкодує тільки, що онука тепер мешкатиме з матір’ю-п’яницею. //Марина Борисполець, Владислав Гнатенко, НТН