Відомий радянський вислів «Бережіть жінку» він сприйняв занадто серйозно.
Якщо перший чоловік його сестри відбувся травмами психологічними, то другий дістав смертельні ножові поранення.
Ще змалечку старший Ваня і молодша Марина були ідеальними братом і сестрою. Хлопця ставили за приклад. Мовляв, ось вона – справжня опіка. Минали роки, дівчинка дорослішала. Та Ваня того не визнавав. Щоб сестра знову була під його крилом, він розсварив її з першим чоловіком. Проте невдовзі з’явився другий – Вітя. Він добре розумів наміри шурина. А тому не реагував на його сварки. Проте й така тактика не зарадила.
Олег Маковський, керівник Доманівського РВ міліції: «Брат, зрозумівши, що не зможе інакше розлучити в якомусь стані, взяв ніж і вдарив ножем».
Це так закінчилася родинна вечеря. Брата запросив сам чоловік Марини - щоб перемир’я укладати.
Марина, сестра затриманого: «От почула гупіт і дивлюся, чоловік тільки брик і впав. Зразу не пойняла шо таке».
Коли жінка побачила, що перемови провалилися, а вона втратила і чоловіка, і брата, бо йому тепер хіба що за ґрати, всю провину взяла на себе. Сподівалася – до жінки Феміда буде лояльнішою. Брата вмовляти не довелося – він тільки «за». Уже в райвідділку збагнула – Іван не гідний такої самопожертви.
Марина, сестра затриманого: «Думаю, отако шоб я попросила, пожалів би він мене? Не пожалів би ні за шо в світі. Єслі він зараз так підставив мене… Плаче… шо сядь в тюрму, а я буду гулять. Я кажу: «Ваня, нашо ж ти зробив, за шо, нашо?» Він каже: «Я сам не можу пойнять».
Він і зараз зрозуміти не може. Як бідний родич сидить перед слідчими і тільки плечима знизує.
Іван, затриманий: «Так получилося, шо може шось сказав, може, так получилося, шо загнав йому ножа».
Якщо Марина й наважиться втретє вийти заміж, її наступному чоловікові ревнивий брат уже не погрожуватиме. Бо ближчий десяток років сидітиме за ґратами.