 |
  |
Тетяна Никонівна майже 40 років пропрацювала у колгоспі дояркою. Як помер чоловік – доживала віку в невеличкій хатині на безлюдній околиці села, і дуже хворіла. Найближчі бабусині родичі мешкали в сусідньому райцентрі, тож єдиною розрадою для старенької була місцева соціальна працівниця.
Любов, соціальна працівниця: «Я привезла сахар, хлеб и молоко ей. Захожу, а сенца открыты, горит свет. Захожу в хату - возле дивана лежит бабушка. Голова в крови. Я к ней, говорю, бабушка Таня, бабушка Таня!»
Жінка доторкнулася до пенсіонерки, та старенька вже давно захолонула.
Олександр Цирулік, керівник Семенівського РВ міліції: «При виїзді на місце події слідчо-оперативної групи було встановлено, що невідома особа, шляхом розбиття віконної рами проникла до будинку та причинила тілесні ушкодження потерпілій, від яких остання померла».
Того таки дня правоохоронці затримали двох місцевих нероб, що недавно повернулися з тюрми. 40-річний Василь і на вісім років старший Микола спочатку клеїли дурня. Та незабаром обидва розповіли, як вирішили поживитися грішми пенсіонерки. На справу пішли, як стемніло. Коли почали грюкати у двері, налякана напівпаралізована бабуся сховалася на горищі.
Дмитро Кекух, перший заступник керівника Семенівського РВ міліції: «Вышли на улицу. Один из нападавших выбил окно и проник в дом. Потом открыл входные двери второму подельнику своему. Один из нападавших забрался на чердак и сбросил оттуда хозяйку».
Жінка спочатку знепритомніла від болю, а коли оговталася - почала благати нападників не забирати в неї життя.
Дмитро Кекух, перший заступник керівника Семенівського РВ міліції: «Когда поняли, что их узнали, один из нападавших взял металлический прут и произвел около 7 ударов в область головы. После оставили окровавленную женщину на полу и поискали в доме еще деньги».
Усе, що вдалося знайти Василеві з Миколою – 500 гривень у пошарпаній книжці. Зловмисники хутко забрали здобич і подалися до сільмагу. Там купили горілки та копчену курку, і тут-таки пом’янули стареньку.
Валентина Пилипівна, сестра загиблої: «Боялась все время. Боялась и говорила – ходят, я боюсь – они меня убьют. Они мне угрожают. У нее вот орудие лежало. И топор у нее лежал под диваном. Но что она сделает мужикам?»
Уся Хотіївка сьогодні гуде. Налякані пенсіонери не можуть уночі заснути. Кажуть - таких Василів і Микол у них мало не півсела.
Тетяна Руденко, в. о. Хотіївського сільського голови: «Эта проблема для нас самая главная и важнейшая из всех проблем, которые есть на территории. Вместе с правоохранительными органами проводим беседы по предупреждению этих нарушений, но так, как все молодые ребята безработные, все превратились в алкоголиков. Хотят жить красиво, а работать не хотят».
Марія Прокопівна, мешканка села Хотіївки: «Кровать стояла, так они ножки забрали, а сетка осталась. Где шо было железное. Даже у дверей ручки повырывали. Хлопца поймали, у скирдах раздели. Куртку забрали и побили до бессознания».
Та доведені до відчаю люди не тільки скаржаться. Вони мають і власну пропозиції щодо вирішення проблеми: впійманих на гарячому злочинців пропонують судити народним судом.