Зараз у Стамбулі перебуває трирічна українка Яна Дяківнич. У дівчинки рак. Турецькі лікарі дають їй шанс на одужання. Але на продовження лікування не вистачає зовсім трохи. Наші журналісти тримають зв'язок із турецькою лікарнею та волонтерами. То як можна допомогти - дивіться далі.

Трирічна Януся  вже стільки всього пережила: страшний біль, хіміотерапію, депресії, перельоти! І попри все - немов янгол, світла та усміхнена.

Марта Левченко, волонтерка:

- Це маленьке чудо, в неї дуже важке життя, тому що ця дитина була обмежена в самому елементарному: морозиві, кіндерах, іграшках. А вона дуже класна, ніхто не скаже, що вона хвора, вона закохує всіх, хто її бачить, вона народжена для того, аби жити.

У дівчинки страшний діагноз: нейробластома 4 стадії. Із метастазами в кістковому мозку та внутрішніх органах. Вітчизняна медицина не давала шансів на одужання. Взялися врятувати Янусю лікарі в Туреччині. Перший етап хіміотерапії був тяжким, але вдалим. Нині розпочинають другий.

Флора Дяківнич, мати: 

- Перша хімія нам важко було, вона не їла нічого, не пила, дивишся, а мус посміхатися, а не можеш, але мусиш, бо треба показати дитині хоч трохи позитиву.

Крихітка до своїх іноземних рятівників ставиться як до найкращих друзів.

Флора Дяківнич, мати: 

- Вона у фойє біля медсестер сидить і малює, їй це подобається, коли вони йдуть, вона каже: бай-бай.

Мама Янусі - зовсім юна. Сама ще потребує опіки. 

Марта Левченко, волонтерка:

- Вона народила в 15 років, і її треба підтримувати, як дитину, тому під нашою опікою двоє дітей: Флора і Януся.

Допомагає юній мамі українська діаспора у Стамбулі.

Севілья, волонтерка:

- Для меня они стали как доця и внучка. Я очень сильно их люблю, она очень сильный человечек, она победит болезнь, у нее такая сила воли, она как идет к врачу, она так кулачки держит, а это значит - она воюет.

Віра у перемогу допомогла зібрати 80 тисяч доларів, а треба - 100!  Аби продовжити хіміотерапію та підтримувати організм дитини під час лікування. 

Марта Левченко, волонтерка:

- Це переливання крові, бо у нас падали тромбоцити і лейкоцити, це підтримка нирок, бо у нас не працює одна нирка, ми всю хімію витримуємо на одній нирці.

Волонтери та всі небайдужі об'єдналися заради спасіння українського янголятка!

Марта Левченко, волонтерка:

- Якби ми в той час ми не вивезли Яну за кордон, то я б не чула її голос, як вона каже: Пливіт! Сьо ти лобиш? Пливези кабасю. В Стамбулі нам ще треба пробути десь рік. Це довгий шлях, але він є, скільки б не треба було, три роки чи п'ять, ми це зробимо, лиш би вона жила.

+90 (212) 304 41 23 (Туреччина, Стамбул) - Флора Дяківнич, мати.
050 243 69 71 - Марта Левченко, волонтерка.