Історія про мужнього 11-річного Андрійка. Він життєрадісний та дуже харизматичний. І це при тому, що він вже два роки живе без двох нирок. Які ж прогнози лікарів на подальше життя хлопчика?
Цей харизматичний хлопчина обеззброює своєю посмішкою кожного, хто з ним знайомиться. У відділенні Охматдиту його знає увесь персонал.
Марія Бондаренко, завідувачка відділу Охматдиту:
- Это ж первый красавец, вы прическу видели? Он очень сильный мальчик, с характером мужским, лишний раз даже не пожалуется ни на кого, даже если его обижают.
Та за щирою посмішкою 11-річний Андрій приховує сильний біль.
Андрій Молнар, хворий:
- На гемодіалізі було больно, там подкалували іголками великими, це осюда, це шент, і отакими товстими іголками.
Той весняний день два роки тому Олена не забуде ніколи. У її хлопчика раптово відмовили нирки. Одразу обидві! З того часу Андрій у лікарні. Більше року на гемодіалізі, який дуже нашкодив маленькому організму.
Олена Молнар, мати хворого хлопчика:
- Сердечко, нажаль, пострадало, і дуже пострадало, у нас падає фракція, і він тоді задихається, дуже задихається.
Тому дитину перевели на перитоніальний діаліз. Його роблять п'ять разів на добу. Ця процедура замінює роботу нирок.
Андрій Молнар, хворий:
- Це подключають до оцієї трубочки, знимають оцю заглушку, подключають, відкривають и проводиться діаліз.
Андрійкові терміново потрібна пересадка хоча б однієї нирки.
Марія Бондаренко, завідувачка відділу Охматдиту:
- Запасы организма истощаются, чем дольше на диализе, у него страдает все - и сердце, и печень, и центральная нервная, поэтому пересадка нужна еще вчера.
Операцію планують робити у Білорусі від нерідного донора. На трансплантацію потрібно 65 тисяч доларів. Звичайна сільська родина з Дніпропетровщини таких грошей не має. Ми вже розповідали історію Андрійка півроку тому, і тоді завдяки всім небайдужим вдалося назбирати 38 тисяч доларів. Однак 27 ще не вистачає.
Олена Молнар, мати хворого хлопчика:
- Люди, велике всім спасибо, шо допомогаєте, будь ласка, допоможіть, в нас лишилось 27 тисяч, допоможіть врятувати сина!
Андрійко каже: за два роки в лікарні батька і рідного братика бачив лише двічі.
Андрій Молнар, хворий:
- Я вже нічо не боюсь, сокріше б зробити цю пересадку и поїхать до брата и папи.
У лікарні йому дуже набридло. Каже, розваг мало. Лише подруги рятують від смутку.
Андрій Молнар, хворий:
- Надя тута єсть, моя подружка, і Ізабелла, ну, тута багато дєвочек, я їх всіх назвать не можу.
Допоможіть цьому усміхненому красунчику повноцінно жити!
Приват 5168 7555 2088 1406, получатель Кобыльская Зоя Константиновна.