Понад 9 тисяч вимушених переселенців знайшли домівку на Миколаївщині. Хтось і досі мріє повернутися додому, хтось пускає коріння на півдні - знайшов роботу, годує рідних. Про одну родину з Луганська, яка теж знайшла притулок в Миколаєві - дивіться далі в сюжеті.

Рятуючись від війни, Надія Ропаєва разом із двома дітьми переїхала до Миколаївської області із Луганська. Спочатку жили в курортній зоні, потім - переїхали до Миколаєва.

Надія Ропаєва, мати хворого хлопчика:

- Здесь, по сравнению как другие люди живут... У нас и тепло, какое-то время нас и кормили, сейчас нам хлеб дают, чем могут - помогают. Овощи, бывают, со склада выделяют, крупы. Мы не считаем себя тут обделенными. Волонтеры приезжают, простые люди, с церкви. Не оставляют нас в беде.

Син Надії - 15-річний хворий Роберт - вже 5 років він бореться з доброякісною пухлиною мозку. Переніс дві операції, опромінення та гормонотерапію.

Надія Ропаєва, мати хворого хлопчика:

- Облучение мы проходили в Донецке, плюс - гормонотерапия, у него начались проблемы и с весом, он раньше худенький был всегда. Тяжело передвигаться. Нас лечили, начались язвы, лечились и у дерматологов, и у хирургов, но результатов не было, становилось только хуже. Здесь в Николаевской обл больнице нас лечили, стало лучше. Потому что когда приехали - было плохо с ногами. Они нам помогли очень и потом дали направление в Киев, в Охматдет. Там сделали биопсию и поставили: опухоль сосудов нижних конечностей.

Гемагематіома гомілки і стоп - вкрай рідкісне захворювання. Як кажуть лікарі: це - 10-й випадок у світі. Тепер треба шукати гроші на лікування. Мати Роберта сама виховує двох дітей. Зараз у неї  - ані грошей, ані роботи.

Надія Ропаєва, мати хворого хлопчика:

- Как нам сказали: один укол выходит 2,5 тысячи гривен. А нам их надо 2 в неделю, то есть 20 тысяч в месяц. На полгода - это где-то 120 тысяч курс лечения. Здесь я живу только на пособие по инвалидности. Сами понимаете - тяжело, у него - постоянные боли, нужен уход.

Про те, наскільки важке в нього захворювання, Роберт лише здогадується. Вчиться вдома, має звичайні дитячі мрії.

Роберт Григорян, хворий хлопчик:

- У тебя есть мечта? Какая?

- Выздороветь. Устроиться на работу.

- А кем бы ты хотел стать?

- Мебельщиком, мебель буду делать. На трудах мы делали стулья, стол мы ремонтировали учителю. Я хочу, чтобы у нас наступил мир. Чтобы все дружно жили.

Живе зараз ця маленька, але дружна родина переселенців в геріартричному інтернаті Миколаєва. 120 тисяч гривень, які потрібні на лікування Роберта, для них - захмарні гроші. То ж вони сподіваються на небайдужих людей, які допоможуть Роберту видужати і здійснити його мрії.

Картка ПриватБанку - 5168 7559 3484 8793, Григорян Роберт Саакович.

Телефон мами - Надії Ропаевої - 095-199-33-19.