 |
  |
Її життя можна зробити щасливішим. Дівчинка з маленького донецького містечка мріє почути мамин голос, а ще навчитися розмовляти, співати та читати вірші. Поки ж Вікторія живе в полоні тиші. Але рідні і вона сама сподіваються, що знайдуться люди, котрі зарадять її лихові.
Вона ледь чує. І то, більше за допомогою спеціального апарату. Але це не вихід. Адже без повноцінного слуху дівчинка ніколи не заговорить. Нині дитяче лепетання - це уривисті звуки.
Вилікувати крихітку неможливо. Їй допоможе тільки протезування. Лікарі називають це кохлеарною імплантацією. Хірургічним шляхом імплантат вкладають у вушну завитку, а зовні чіпляють мовний процесор. Але таку операцію рекомендують зробити якомога раніше.
Ірина Сребняк, завідувачка дитячої поліклінікою Інституту отоларингології АМН України:
- Вот если сделать такую операцию как можно раньше, до 4-х лет, а потом подключить занятие с речью, то именно это система дает право слышать все неречевые звуки, как нормально слышащие дети.
Батьки Віки вчепилися за останній шанс зробити доньку повноцінною. Ось тільки їхнє бажання несумісне з потрібною сумою грошей. Вони живуть у Волновасі на Донеччині. Містечко маленьке, невеличка й платня, яку отримують.
Віталій Гончар, батько хворої дівчинки:
- Даже если продать все - не хватит. Стоимость операции - 28 тысяч евро, такие деньги собрать очень тяжело, тем более, в такой момент.
Є бюджетна черга на протези. Але чекати часу немає.
Ірина Сребняк, завідувачка дитячої поліклінікою Інституту отоларингології АМН України:
- Более 700 человек в очереди, 20 имплантов в год покупают, этого недостаточно.
Власними силами родині Гончарів вдалося зібрати півтори тисячі доларів. А потрібно набагато більше. Кохлеарна імплантація - це їхня остання надія.
Наталя Гончар, мати хворої дівчинки:
- Мы сможем научиться слышать, сможем научиться разговаривать, мы сможем рассказывать стишки, петь песни, танцевать, очень она у нас любит танцевать.
Олена Ткаченко, Олександр Токарев, Олександр Кругликов, НТН.