Сум'яни продовжують здавати кров для поранених бійців АТО. Останні кілька місяців у донорському центрі побільшало клієнтів, утім життєдайної рідини все одно не вистачає. Тож долучаймося.

У липні сум'яни прощалися з 25-річним офіцером-десантником Максимом Савченком. Народжений у сім'ї армійців, він захищав Україну з перших днів неоголошеної війни й загинув під Лисичанськом. Відтоді в родині не знають спокою. Життєвою потребою для них стала допомога пораненим бійцям. 

Сергій Савченко, батько загиблого воїна:

- Лозинский Сережа, ко второй операции готовят, осколочное ранение живота, который вытаскивал всех, всех вытаскивал ребят оттуда, Антон в госпитале в Ирпене. Очень тяжелое ранение.  

Разом з однодумцями чоловік збирає кошти, купує медикаменти й шукає можливості для лікування за кордоном. Та щоби виконати нещодавнє прохання поранених, грошей не знадобилось.

Сергій Савченко, батько загиблого воїна:

- Съездил в госпиталь, где лежат ребята, которые служили, были вместе с Максимом в последнем бою под Лисичанском, посмотрели, конечно, зрелище далеко не очень хорошее. Попросили ребята, если можно - сдайте кровь.

На заклик відгукнулися десятки людей. Добродійники кажуть: чергу створили на кілька днів. 

Руслан Скляренко, керівник добродійного фонду Сагасітас-Україна:

- Обливаться водой - это хорошо, но давайте лучше пойдем и просто сдадим кровь. Мы никого ни к чему не принуждаем, если кто-то хочет заплатить еще деньги в благотворительный фонд, сдавайте кровь, там платите деньги.  

Сергій, донор:

- Это прежде всего уважение нашим ребятам, которые воюют, отдают свои лучшие годы на востоке Украины сейчас, это меньшее, что мы можем сделать.

У донорському центрі запевняють - навіть після збільшення кількості клієнтів крові не вистачає. Опіки, кровотечі, онкологія - потреба є завжди. Медики закликають поділитися життєдайною рідиною і переконують - це не лише рятує інші життя. 

В'ячеслав  Гречишкін, заступник головного лікаря Сумського центру служби крові:

- По сравнению с теми, кто не сдает, мы сделали сравнение, заболеваемость намного ниже. И они себя намного лучше чувствуют, чем те люди, которые не сдают кровь. Т.е. мы считаем, что даже сдача крови способствует продлению жизни.

Ганна, донорка:

- Я сдаю плазму, каждые две недели ее можно сдавать, каждые две недели я сдаю. Это нужно человечеству, это нужно больницам, это нужно для лекарств для детских, да, я сдаю безвозмездно.