Десятки поранених майданівців лікують у шпиталях за кордоном. Польща одна з перших європейських країн запропонувала допомогу постраждалим. Щодня медики оперують тяжко недужих українських пацієнтів. Тих, чий стан легший, оздоровлюють.

Шпиталь Підкарпатського воєводства - як наш обласний - у ньому дев'ятеро постраждалих. Усі - зі Львівщини.

Вікторія Балицька, кореспондентка:

- Польські шпиталі для десятків поранених стали не лише місцем якісного лікування, але й осередком безпеки. Зараз майданівцям, які тут перебувають, вже ніщо не загрожує, проте більшість відмовляється від спілкування із журналістами.

З-поміж пацієнтів говіркий лише Роман Тітик. У нього поранена нога. 18-го лютого хлопець із близьким приятелем охороняв барикаду на Інститутській. Друга застрелили в нього перед очима.

Роман Тітик, постраждалий:

- Ну, і потім я впав. Удару не було, ніякого болю не було, просто вдарило і чую, що нога не чує. Права нога почуття втратила.

Роман цілими днями прокручує в голові ті страшні події - намагається збагнути, чому загинуло стільки людей. Каже, серед майданівців були дивні типи, які наче заманювали в пастку.

Роман Тітик, постраждалий:

- Ну бачив там хлопців там декілька, вони все махали рукою, і ми казали - відходіть, бо нема нікого, нас мало. А вони все махали рукою - ходіть за нами, ходіть за нами, ходіть за нами. Там один такий був повністю в цьому, в чорному екіпіруванні. А потім я не його бачив, бачив подібну людину ту во, коли берут відступав - між ними тоже була така людина.

До Романа з України приїхав друг Степан. Проте підтримує морально всіх поранених.

Степан Осімницький, приятель постраждалого:

- Спілкувалися ми з одним хлопакою, який, коло якого розірвалися дві гранати шумові, власне, хлопець втратив, я бачу, він навіть рухається якось так, координація в нього трошки слабенька, і заїкається.

З українцями працюють психологи й духівництво. Проте першочерговим поки що є лікування вогнепальних ран. Лише в цьому шпиталі - троє тяжко-хворих, чиє життя ще під загрозою.

Кшиштоф Поплавські, заступник керівника шпиталю:

- Є один пацієнт, лікування й реабілітація якого будуть дуже тривалі. У нього ампутоване ліве передпліччя та пальці правої руки. Доведеться його консультувати в центрі реімплантації.

Стан більшості поранених вже ліпший. Зокрема й душевний.

Кшиштоф Поплавські, заступник керівника шпиталю:

- Вони весь час дивляться по телевізору українські новини. І завдяки тому, що бачать продовж останніх кількох днів, їхній психологічний стан суттєво поліпшився. Вони переконалися, що та їхня жертва мала сенс.

А ось це - міський шпиталь Перемишля. Тут лікується троє майданівців.

- Штани підшиваю собі, бо задовгі. Треба нормально виглядати, а як же!

У Богдана через плече куля пройшла навиліт. Каже, тутешні містяни приносять навіть голубці, бо вважають їх улюбленою стравою українців.

Богдан Верхуляк, постраждалий:

- Лічат нормально, дуже доборе. Файно всьо. Хороша лікарня, тілько нам тре повчитися.

Олександр Бачек, почесний консул України в Перемишлі:

- Опіка є дуже добра, рятують тих людей. Крім того, багато людей приходить відвідати постраждалих, приносять фрукти, овочі, страви та інші потрібні речі.

Українські пацієнти будуть у польських шпиталях до цілковитого одужання.