Вижили в пеклі. 20-го лютого на вулиці Інститутській загинуло майже сто людей, чотири сотні поранених потрапили до лікарень.

Це жахливе відео розстрілу мітинґувальників на вулиці Інститутській облетіло весь світ. Беззбройних людей один за одним убивають снайпери. Серед захисників Майдану - 37-річний вчитель хімії з Хмельниччини Сергій Трапезун. Його підстрелили, коли виносив пораненого.

Cергій Трапезун, постраждалий:

- Починаєм тягнути, робимо кроків десь пять, знову чути десь вистріли два сухих, сильних, падаю, і той хлопець впав, мені перебило стегно, ще одна куля прошла через обидва стегна, а інша рикошетом вдарила по правій нозі. Я впав і почув, що в мене дуже сильно кров тече з-під ніг, під ногами, і я просто подумав розумно, зняв ремінця і перетягнув ногу, і я не стік, кров дуже сильно текла по ногам.

Сергій приїхав до Києва 19 лютого. Каже, коли побачив, що коїться у столиці, просто не міг всидіти вдома. Не стримала й родина: дружина та двоє маленьких донечок.

Марія Трапезун, мати постраждалого:

- Він зранку позвонив - мамо, я їду, я кажу - Сергію, там вбивають. Він: ну і шо. Я кажу - в тебе двоє дітей, а він - мамо, у всіх є діти.

Чоловік пригадує - вранці 20-го лютого їх вишикували біля будівлі Київської міськдержадміністрації й сотник повідомив - ідуть до Жовтневого палацу. Сергій був убраний у камуфляжну форму, та йому порадили перевдягтися. Це, каже, ймовірно і врятувало життя.

Cергій Трапезун, постраждалий:

- Я не знаю хто, ця людина напевно спасла мені життя, але вона мені сказала, що потрібно відійти, скинути камуфляжний костюм, а вдіти просту куртку. І коли вже почали нам в спину стріляти, я обернувся подивитися наперед, чую два постріли, і в мене зліва і справа хлопці були в камуфляжі, і впали вони.

Ось на цих кадрах лежить Сергій Трапезун. Він піднімає руку, аби його відтягли, але потім знову не рухається. Бо в цей час снайпери розстрілюють всіх, хто виявляє бодай якісь ознаки життя. Допоки Сергій був посеред вулиці -  бачив, як одного за одним вбивали його побратимів.

- Один, може, встиг відбігти, і може двоє-троє ранених, а решту всіх перебили.

А це тридцятирічний Роман П'ятковський з міста Ромен Львівщини. Він найтяжчий хворий з усіх поранених майданівців, які нині в лікарні швидкої допомоги.

Роман П'ятковський, постраждалий:

- Я навіть не чекав, що снайпер по мені попаде, як об'яснити... Ця людина нічого не знає, якщо вона вбиває просту беззащитну людину, яка прикривається щитом, то я не скажу, що то є людина.

Куля пробила Романові ліве стегно, хребта, розірвала нервові закінчення й вийшла через праве стегно. Пацієнтові зробили кілька операцій. Ці чоловіки кажуть: якби ситуація повторилася - вони б знову пішли на Майдан і Інститутську. Страху не було, адже боролися за своє майбутнє. Та тільки нині тривожаться: чи не стане їхній подвиг марним?