Сморід курячого посліду дошкуляє мешканцям селища Макарова. Люди мешкають біля птахофабрики, випари якої особливо нестерпні влітку.

Вони не їдять ані курячого м'яса, ані яєць. Мешканці селища Макарова все життя відчувають огиду до птиці, бо щодня дихають смородом посліду місцевої ферми.

Іван Гуменюк, мешканець селища Макарова:

- Оттуда вітер. Боже, я оце скамейку виніс, я не міг тут сидіть, так воняє. Понімаєте?

Галина Сімшаг, мешканка селища Макарова:

- Ми тут живемо, другий Чорнобиль у нас тут. Той не додушив, то кури, кури додушать. Ми живемо осьо 25 метрів от курятника. Нам уже оце воно так надоїло. Ми живемо не в воздусі, ми живемо в туалеті.

Якби ж тільки тхнуло. Люди скаржаться - від смороду почали хворіти.

Галина Сімшаг, мешканка селища Макарова:

- Діти боліють. Давлєніє в каждого попіднімалося. Голови болять. Та вони гроші получають, а ми послідню пенсію, що я її получу, я на таблетки половину викидаю. А як же жить далі?

Особливо дорослі потерпають за своїх маленьких дітей, яким потрібне свіже й чисте повітря.

Андрій Гойда, мешканець селища Макарова:

- Дитяті неділя, я не маю права на вулицю його винести. Ужас. Зараз то ще більш-менш, а як чуть-чуть дощик пройде, то зразу після дощику тут зовсім нема чим дихнути. В навозі полностью вулиця, дітям нема куди вийти.

Вікторія Литвин, мешканка селища Макарова:

- Друзі приходять, бачать, що воняє. Питають - як ти можеш тут жити? Кажу - живу.

На відміну від незадоволеного місцевого населення, працівники птахофабрики давно адаптувалися до огидного запаху.

- Для нас не воняє. Ми вже попривикали.

Запитуємо робітників, як знайти їхнього директора.

- У нас начальство на місці.

- Здраствуйте. А как бы нам поговорить с директором?

- Он уехал на обед.

- А когда будет? К часу?

- Он не отчитывается.

Через кілька хвилин після того, як охоронці запевнили нас, що керівництва нема, з фабрики виїжджає машина. Люди кажуть - то і є загадковий директор.

Юрій Тимченко, заступник голови Макарівської райдержадміністрації:

- За вісім місяців помінялося п'ять директорів Макарівської птахофабрики. Розумієте? Наскільки тяжко знайти спільну мову.

За санітарними нормами відстань від птахофабрики до населеного пункту повинна бути не менше кілометра. Натомість від Макарівського курятника до людських будинків - рукою сягнути. Місцева адміністрація надає землю і пропонує керівникам ферми перенести своє виробництво якнайдалі від селища. Утім вони не хочуть нічого міняти.

Юрій Тимченко, заступник голови Макарівської райдержадміністрації:

- На відповідь на наше звернення, що ми запропонували, вони сказали, що будуть подавати до суду про скасування свідоцтв права власності тих будівель, які знаходяться у санітарній зоні.

Місцеві чиновники у відповідь на такі заяви непоступливих курятників лише розводять руками. Конструктивного діалогу між бізнесменами та тутешніми мешканцями не було й певно не буде. А це означає - люди й далі житимуть в задушливому смороді.