Наступний сюжет - продовження циклу про найпопулярніші нині афери. Призи поштою - реальність чи сир у мишоловці? Чи можна виграти мільйон без участі в лотереї? Постраждалі й правоохоронці сумно зітхають: не можна. Олена Ткаченко розповідає правду про шахраїв.

Ніна Петрівна живе у двокімнатній квартирі: невелика хрущовка у столиці. А мала б мешкати у віллі.

Ніна Осадча, мешканка м. Києва:

- Я виграла маєток… за 1 мільйон 400 гривень це було.

Щоправда, такий приз на неї звалився несподівано. У розіграшах участі не брала. Лише якось через газету прикрасу замовила.

Ніна Осадча, мешканка м. Києва:

- Заманливо, так дешево золото - замовили, а з листом прийшов ще каталог і таке віконечко, і на написано: "Осадча Ніна Петрівна, чекає отримання виграшу".

Музичний центр, автівка, маєток - то всі призи щасливої жінки. Щоправда, віддавати їх не поспішали. Знай умови висували.

Ніна Осадча, мешканка м. Києва:

- Вони мене сипали тими листами, майже щотижня приходив лист: замовте, замовте, замовте.

Товари ж були неякісні: ланцюжки чорніли, обручки ламалися. Зрештою зневірилась.

Яна Сущицька, психолог:

- Где-то играет чувство азарта: я могу, я выиграю эти деньги. Плюс социальная наша ситуация. Нет денег в стране, не богатые мы люди, и так хочется этих денег, вот давайте рискнем, поучаствуемм.

Підприємливі шахраї на цих почуттях налагодили бізнес.

Микола Рощин, головний фахівець Департаменту МВС України:

- Щоб заохотити наших клієнтів, ми висилаємо їм сертифікати, пропонуємо задарма вступити, а що таке задарма: це вони платять 14 гривен, за те, що оформлять підписку їм.

Ніякої тобі афери. Та азарт затягує. Буває, людина витрачає на таку лотерею всі статки.

Олена Ткаченко, кореспондентка:

- Надсилають листи щастя поштою, бо розраховують на довіру людей до державного підприємства. І мають змогу доправити конверти у найвіддаленіші закутки країни.

Люди з маленьких міст і сіл - цільова авдиторія шахраїв. Там менш обізнані й розбещені різними пропозиціями.

Євгенія Мойсеєва, постраждала:

- Надо было заплатить 22 гривны, доплатить за бриллиантовое кольцо и выписать какую-то книжку. Я выписала, и, конечно, ничего не получила. Потом пришли ключи от машины, надо было подписаться на год на какой-то журнал - и тогда я выигрываю точно машину.

Львів'янка Євгенія Мойсеєва теж спіймалася на гачка аферистів. Щоправда, швидко від халяви відмовилась.

Євгенія Мойсеєва, постраждала:

- Мне просто поразительно, как мои данные могли оказаться вообще где-либо, ведь я просто домохозяйка была.

Зізнається: підкуповувало саме звернення на ім'я.

Яна Сущицька, психолог:

- К нам вдруг, да по почте, или по телефону, наше имя, обращение, для нас это значимо, а мы такие одинокие люди, у нас какие-то душевные свои проблемы, и нам чего-то не хватает, а тут вдруг - дорогой Сергей Анатолиевич.

Проте, індивідуальним підходом там і не пахне.

Микола Рощин, головний фахівець Департаменту МВС України:

- Чоловік сидить, упаковує ось це в конвертики, міняють тільки прізвище. "Ви виграли, Шановний Шерега", "Бондаренко", і так далі.

У міліції припускають: то списки виборців до рук шахраїв потрапили. Звідти й уся інформація про адреси, імена. З самими підприємцями зв’язатися годі. Цього зробити не можуть навіть правоохоронці. Схема реєстрації надто заплутана. Приміром, в Одесі розташована абонентська скринька. Сама фірма - в Луганську. Директор підприємства живе в Запоріжжі. А офіс - у Дніпропетровську. Зрештою, постраждалі є, зловмисників - немає. Та й довести їхню провину складно.

Микола Рощин, головний фахівець Департаменту МВС України:

- Те, що стосується призу - відповідальності немає. Не вручили приз - збитки людина не понесла.

А купують товар добровільно. Міліціянти визнають: покарати аферистів не в змозі. Тож вдаються до профілактики. Просять наперед грошей не сплачувати. Спочатку з’ясувати: адресу й телефони фірми, умови розіграшу. Зазвичай, ці шахраї спілкування уникають. А ще - повчальний досвід інших.

Олена Ткаченко, Віталій Савенко, Олександр Кругликов, НТН.