І знову дурять пенсіонерів, і знову псевдопрацівники соцзабезу. На Київщині самотні дідусь і бабка кілька років збирали гроші, аби обох поховали по-людському. Утім, фальшивий соціальний працівник спритно привласнив чужі тисячі.

Вісімдесятирічний дід Роман показує, як він убиває незнайомого чоловіка сокирою.

Роман, постраждалий:

- Отак. Поміж плечі.

Вірніше, в такий спосіб старий хотів би вбити свого кривдника. Роман Йосипович - не з буйних. Але такої образи, якби мав можливість, не пробачив би.

Роман, постраждалий:

- Треба рубати голови, да і все.

А образив діда Романа і його дружину незнайомець. Чолов’яга поцупив у стареньких майже 40 тисяч гривень.

Марія Станіславівна, постраждала:

- Я ж збирала ті копійочки, ми ж продали три корівки, ми ж продавали кожну весну телятка, носила я молоко по двадцять літрів.

Не так би прикро було, якби гроші вкрали непомітно, каже Марія Станіславівна. А то ж - ні. Своїми руками віддала старенька скарб незнайомцеві. Каже, задурив чолов’яга голову.

Роман Йосипович, постраждалий:

- Заходить цей чоловік, гарненький такий, середнього росту, пикатий, чорнявий. "Ми з соцбеза". Ну соцбез - то й соцбез, виймає посвідчення.

Марія Станіславівна, постраждала:

- Каже: "Є у вас гроші?" Я стулилася так, він стулився… А тоді: "Ви не бійтесь, не бійтесь, мені ще дев’ять чоловік треба обійти. Будуть мінять таким старим людям, пенсіонерам, гроші." І ви знаєте, ось так говорить, говорить, що я не знаю. Щось не те мені в голову заходить, і я отак взяла ті гроші - да принесла, положила на столі.

Тільки-но чолов’яга побачив купюри - одразу дав пенсіонерам нові завдання. Бабцю послав по паспорти, а в діда попросив водички. Коли старенькі повернулися, отетеріли: ані чолов’яги, ані грошей. Вибігли надвір ворога наздоганяти, та того вже й слід запав. Кажуть, кудись автомобілем чкурнув.

Валентина Борисівна, сусідка постраждалих:

- Очевидно же, хтось направив, хтось же направив, бо знали ж бездітний Драпій Роман Йосипович.

Бабця з дідом кажуть, злодій - точно якийсь чорт. Адже віддали йому гроші, мов загіпнотизовані. А міліціонери таких чортів рахують в Україні сотнями. Тож радять менше довіряти незнайомцям.

Микола Жукович, керівник відділу ГУ МВС України в Київській області:

- Хотілось би звернутися до громадян за допомогою телебачення, коли приходить працівник, то не тільки посвідчення перевіряти, а й телефонувати у їхній центральний офіс і запитувати, чи працюють у них такі працівники чи не працюють.

Старенькі й раді б зателефонувати куди треба, але ж телефону не мають. Злочинця міліція ще не знайшла. Та подружжя не надто й сподівається. Дід Роман говорить одне: як раптом зустріне злодія - уб’є. Адже тепер їм з дружиною таких грошей довіку не назбирати. Корів, щоби продати, не лишилося. Нових заводити - сил немає. А на пенсію не розживешся, адже отримують на двох трохи більше тисячі гривень.

Марина Борисполець, Дмитро Денисов, НТН.