Опинитися без даху над головою за якусь мить - страшно. Та набагато страшніше втратити в таких пожежах близьких, тим більш дітей. На Одещині, у Раухівці таку біду відвернув офіцер запасу Андрій Мокрицький. Він кинувся в охоплену димом та полум'ям квартиру і витяг звідти двох малюків: одного та трьох років.

Мешканці багатоповерхівки у Раухівці розмовляли біля під'їзду, коли побачили дим на першому поверсі. У зачиненій квартирі були двоє дітей: мати пішла за молоком.

Сусідки постраждалих:

- Они здесь стоят, разговаривают, они видели, как она ушла. И никто ничего. Когда уже дым пошел, и дети начали кричать. Когда дети закричали, тогда уже обратили внимание.

- Не, они давно плакали. Ну, думаю, пошла за молоком или за чем, что плачут.

Жінки почали кликати на допомогу, та відгукнувся тільки перехожий: не вагаючись, офіцер запасу через балкон дістався до вікна. На кухні почув дитячий плач.

Андрій Мокрицький, рятівник:

- Задымление было такое, что ничего не видно было, только слышно было, что где-то в помещении находятся дети. Первое, что я услышал - это, как потом уже выяснилось, старший мальчик говорит. "Дядя, спасите братика". Значит, проник я потом на кухню, достал сначала его, подал женщинам, достал потом второго.

Малюки навіть не діставали до підвіконня: одному - рік, іншому - три. Але старший не розгубився: рятував молодшого, як міг.

Сусідки постраждалих:

- Свою обувь принес, все принес, молодец пацанёночек!

- Так он еще сообразил что-то натянуть?

- Да, вот так шарфиком замотался.

- Молодец!

- И сам первый не вылез, а малого подал, а потом же ж сам начал - помогали ему.

Молода мама-одиначка переконує пожежників: вийшла на 20 хвилин. Телевізор, який потім зайнявся, залишила увімкненим, щоб малюки не сумували. Про страшні наслідки, схоже, й не замислюється.

Ганна, мати врятованих дітей:

- Та я вообще дома никогда самих не оставляла.

- Та вы выключите, проверьте розетки, пойдите куда вам надо!

- Получилось так, что надо было срочно выйти.

- Вы понимаете, что могло случиться?

- Так получилось...

- Трагедия, могло привести к трагедии, два ребенка! Им еще жить и жить, а вы так. Я даже не знаю, как это назвать.

Нині дітлахи почуваються добре, щоправда, трохи наковталися диму. Між тим, їхній рятівник себе героєм не вважає. Каже, то армійська звичка - допомагати.

Андрій Мокрицький, рятівник:

- То воспитание чисто армейское: кто бы не попросил помочь - знакомый, незнакомый, чужие люди - прийти и оказать помощь в меру своих сил и возможностей. Сделать так, чтоб людям было лучше.

Своєю чергою одеські МНС-ники збираються представити колишнього офіцера до нагороди "Герой-рятувальник року".

З Одеської області - Оксана Піднебесна, Влад Величко, НТН.