 |
  |
Парафіянин: «Могла электропроводка замкнуть, но, скорее всего, что все люди говорят, что это сатанисты».
Вже і кладовище в селі розорене, й церква горить втретє. У те, що винне коротке замкнення, селяни не вірять.
Отець Павло, настоятель парафії: «Когда мы начали расчищать, у нас тут была коробка железная из-под пускателя электрического, и она была полна 50-копеечных и 25-копеечных монет. И этой коробки мы не нашли. Она никак сгореть не могла. И я не нашел напрестольный крест большой, под серебро».
Храму було дві тисячі років. У тридцятих двадцятого століття його дощенту зруйнували. У 90-х його відбудували, але одразу ж знову спалили.
Чи любить Бог трійцю? Це перевірили селяни, й храм постав уже втретє. Але магічне число не подіяло.
Любов, парафіянка: «Соберем – поставим, соберем – поставим. Это радость какая была. И у кого-то рука поднялась».
Парафіянин: «Вот это икона святого? - Да, нам привезли ее из Греции».
Не допомогла й магічна ікона. Вона виявилася безсилою проти стихії. І навіть навпаки – на думку декого з парафіян, лихо могло статися саме через неї.
Люди переповідають, як перед пожежею до храму прийшла невідома жінка. Святий образ викрив у ній звіра, й нечистий, кажуть віряни, помстився за це вогнем.
Любов, парафіянка: «Попросили, чтоб провести в алтарь. По закону-то, пусть он сожженный, но нельзя идти в алтарь. И вот они дошли до Харлампия, сюда, вы представляете, и эта женщина, как начала рычать. И ушла, не смогла пройти дальше. Харлампий не пропустил».
Поки селяни перебирають залишки храму, з‘явилася сенсаційна новина – причиною пожежі могла стати давня місцева релігійна війна.
Любов, парафіянка: «Самая первая приходила чистить его. Меня прогоняли баптисты, толкали, кричали, что мы мешаем им, что мы не нужны здесь. Но мы построили».
На чию користь завершиться релігійне протистояння – вирішать міліціянти й пожежники. Тепер вони від коментарів відмовляються, але запевняють – винуватця знайдуть і покарають. Але не за релігійними законами, а за кримінальними.