 |
  |
А тут ще й невтішна статистика ООН. Згідно з її даними, мало не третина української молоді вживає наркотики. Марихуана і трамадол, опій і кокаїн стають супутниками життя дедалі більшої частини підлітків. Уперше Євген спробував наркотики у шостому класі. Каже: захотілося чимось виокремитися серед однолітків. Тож пристав на пропозицію старших товаришів.
Євген, колишній наркозалежний: «Они, смотрю, что-то курят. Я увидел, что это травка, и они предложили мне попробовать. Я попробовал, и мне очень сильно понравилось. Было веселое настроение. Все, знаете, безразлично – никаких проблем. Я вот такой классный».
Що далі, то частіше хлопець бавився косячком. З часом захотілося нових вражень і відчуттів.
Євген, колишній наркозалежний: «Я смотрю, а мои друзья употребляют какие-то таблетки. Я задаю вопрос, а что это такое? – Ой, это классно! Смотрю – им весело, все в этом состоянии, а я один, как какой-то непринятый. Шо, я не такой, как они?»
Вже за кілька тижнів став залежним від пігулок. Засоби задоволення виявилися не з дешевих, тож почав дурити батьків - казав, що гроші збирають у школі, яку вже давно перестав відвідувати.
Олена, мати Євгена: «Я не могла подумать, что в моей семье это может случиться, даже такой мысли не допускала. Когда уже начали пропадать вещи, начала задавть сыну вопросы – куда ж ты носишь? Потом, когда он уже признался, начали искать выход».
Закономірність випадку з Євгеном вкотре підтверджують дані соціологічних досліджень. Свій перший наркотичний досвід українські діти зазвичай отримують в середовищі однолітків або старших товаришів. Спрацьовує звичайний інтерес та намагання не відстати від інших.
Більшість із тих, хто в дитинстві скуштував зілля, більше не повторюють цього досвіду. Але частина підлітків так і залишається у наркотичному полоні. Не допустити цього – першочергове завдання батьків.
Коли у вашої дитини розширені зіниці, часто змінюється настрій, а в телефонних розмовах ви чуєте слова план або драп – знайте, до вас завітала марихуана.
Юрій Пакін, керівник Центру лікування наркотичної залежності: «Человек, который употребил этот наркотик, испытывает легкое чувство возбуждения, настроение хорошее. Но после того, как это состояние проходит, наркотик удаляется из организма и настроение человека не просто возвращается на исходный уровень, а появляются элементы депрессии. Со временем человеку становится недостаточно этого легкого наркотика, и у него появляется потребность употребить что-то более сильное».
Коли ж ваше чадо до ранку пропадає на дискотеках, а вдома в його кишенях ви знаходите пігулки, будьте пильні – можливо, це синтетичні наркотики.
Проковтнувши пігулку, підліток стає схожим на згусток енергії. Та коли дія зілля закінчується – немов би ціпеніє й навіть скрегоче зубами.
За кілька місяців постійного вживання цих наркотиків у дитини різко погіршується пам’ять, трапляються запаморочення.
Олександр, колишній наркозалежний: «Все начиналось с анаши, с демидрола, с таблеток, с транквилизаторов. Но потом в нашу жизнь пришел наркотик потяжелее – мы начали колоться. Мы ездили в Киевскую область и косили там мак».
Закономірним закінченням дитячої наркотичної епопеї стає перехід на так зване «важке» зілля. Нюхання білого порошку та численні ін’єкції поступово перетворюють життя наркомана та його оточення на пекло.
Наталя, колишня наркозалежна: «У меня какое-то раздвоение личности было. Я говорю: мама, я тебя люблю, но общаться не могу с ней, какая-то депрессия у меня. Она увидела и проколы на руках, потом это состояние – его ж не перепутаешь. Если уколотый будет говорить, что он пьяный, пьяный - он шатается. А уколотый в сонном сосоянии. Он не может адекватно себя вести».
Юрій Пакін, керівник Центру лікування наркологічної залежності: «Если этот человек пропустит очередной прием, дозу – ему становится очень плохо. Начинают болеть руки, может появиться рвота, понос, слезы текут, морозит – очень неприятное состояние».
На думку фахівців, схильність дитини до наркотиків треба шукати в сім’ї. Більшість батьків, чиї діти пішли на манівці, часто пожинають плоди власної безпечності.
Ольга Камлик, психолог: «Детей балуют. Что ребенок хочет, то он и получает. Когда уже ребенок становится подросткового возраста, он хочет получить удовольствие. Для того, чтобы получить, надо приложить определенные усилия. А поскольку ребенок не наработал, не научен, он приходит к самому простому способу – наркомании».
Щоб зупинити малого наркомана-початківця, часто вистачає і серйозної батьківської розмови. Однак нерідко про небезпечні уподобання дитини родичі дізнаються останніми, коли процес зайшов надто далеко.
Юрій Пакін, керівник Центру лікування наркологічної залежності: «Доказательством может быть только проведение тестирования. Есть специальные тесты, которые показывают наличие наркотиков в организме. Они очень легко проводяться – достаточно небольшой порции мочи. Можна сказать так, что это нужно для каких–то семейных обследований по состоянию здоровья».
Якщо ж сталося непоправне і аналізи невтішні, негайно звертайтеся до наркологічного центру. Тепер на вас чекає непросте випробування. Та в жодному разі не панікуйте – доля дитини залежить від волі її рідних.