У Харкові наклала на себе руки студентка з Туркменистану. Випускниця ВИШу вийшла у вікно п'ятого поверху гуртожитку. Її однолітки та співвітчизники подейкують: дівчину зґвалтували, причому гуртом. Сором та відчай змусили її ступити фатальний крок.

- Самоубийство. То, что самоубийство - даже милиция сказала: самоубийство.

Алтинай Сейітмедова щойно отримала ступінь бакалавра й мала днями повернутися на батьківщину.

Анатолій Тарасюк, перший проректор Української інженерно-педагогічної академії:

- Она собиралась уезжать в Туркменистан. У нее больная мама, тем более. Тяжело больная. Она была бы преподавателем в системе профессиональной школы, наш аналог профтехучилищ. И преподавала бы там экономику, экономические дисциплины, бухучет и так далее.

Та додому Алтинай так і не доїхала. Її бездиханне тіло побачили під вікнами гуртожитку.

- Когда выходили, увидели - тело лежало. Вызвали скорую и остальное - пошло.

- Сам момент падения вы не видели?

- Не-не-не.

Перед трагедією засмучену дівчину на підвіконні п'ятого поверху гуртожитку бачили кілька людей. Але просто не звернули уваги.

Ірина Дрозд, помічник керівника Дзержинського РВ міліції м. Харкова:

- Є ті, які бачили, як вона вистрибнула.

- На поверсі?

- Бачила, як вона сиділа на вікні. А потім стрибнула.

Людмила Четверикова, комендант гуртожитку:

- Где-то без пятнадцати, без десяти час позвонил охранник. Сказал, что так и так. В общежитии ЧП. Я сразу оделась и прибежала. Уже здесь была скорая, милиция. Девочка лежала.

Алтинай, друзі звали її Айка, розбилася насмерть. У гуртожитку подейкують: начебто напередодні дівчина пережила групове згвалтування. І кривдники - її ж співвітчизники.

Мурат, співвітчизник загиблої:

- Ну, да.

- Это правда?

- Наверное, да. Точно я не знаю.

- Но слухи ходят по общежитию.

- Да.

- А ребята тоже местные, из общежития?

- Да.

- Вы их знаете?

- Ну, знал одного.

- Они могли такое сделать?

- Ну, не. До этого не дошел бы.

Про наругу йдеться і в передсмертній записці дівчини.

Людмила Четверикова, комендант гуртожитку:

- Оставила. На туркменском языке. Ребята, туркмены, на тот момент помогли прочитать. Она якобы извинилась перед мамой. Что вот так вот, такое мое решение.

- И не объяснила поступок?

- Якобы там было, что как бы кто-то там изнасиловал.

- Кто?

- Ни фамилий, ничего - абсолютно.

Було чи ні згвалтування - напевно в гуртожитку не знають, але розповідають: дівчина була сумною ще до фатальної ночі. Пригнічений настрій помітила сусідка по кімнаті.

Анатолій Тарасюк, перший проректор Української інженерно-педагогічної академії:

- Тут еще по поводу изнасилования... Что соседка по комнате напрямую не подтвердила. И она сомневается, что это было. Она больше считает, что это все-таки ее эмоциональное какое-то состояние.

Людмила Четверикова, комендант гуртожитку:

- Она вчера - просто белая, как стена. Говорит: я даже не могла себе представить, что могло такое вот... То бишь, никаких не разговоров, нигде ничего. Абсолютно. Она, видно, у себя в душе вынесла такое...

У міліції ж небагатослівні. Про згвалтування поки - ані слова.

Ірина Дрозд, помічник керівника Дзержинського РВ міліції м. Харкова:

- Так, є особи, які наразі опитуються в якості свідків. Але в подальшому їхній статус може змінитися.

Інцидент розслідують як "доведення до самогубства". В міліції стосовно трагедії кажуть - чекають, що скажуть судмедексперти.