Звільнений з полону. Волинський журналіст Сергій Шаповал, який три тижні пробув бранцем у терористів на Донеччині, нарешті приїхав додому.

Три тижні неволі, катування, задушлива кімната, брак їжі - журналіст Сергій Шаповал відчув на собі всі жахіття сепаратиського полону. Він поїхав на Донбас, щоб провести журналістське розслідування про ситуацію на сході. Намагався навіть проникнути у групу бойовиків.

- В мене була легенда, що я сам з Дніпропетровської області, я такой пацан пророссийский.

Йому майже повірили, але якось терористи знайшли журналістське посвідчення. Ставлення змінилося.

Сергій Шаповал, звільнений з полону журналіст:

- Почали бити, казати: ти шпіон, приїхав інформацію якусь там, завели в кімнату, почали катувати, різати, різали мені пальця, били електрошокером, на плече клали ганчіркою, товстою книгою били по голові.

Журналіста тримали на 8-му поверсі Донецької облдержадміністрації. Він навіть в обличчя знає своїх кривдників. Їх побачив на знімках у журналі.

Сергій Шаповал, звільнений з полону журналіст:

- Денис Пушилін - це секретар Верховної ради ДНР, а поруч людина, яка поряд з ним - це людина, яка мене катувала.

У Луцьку ж родичі чоловіка місця собі не знаходили - адже не знали, чи живий Сергій.

Катерина Шаповал, сестра журналіста:

- Это были такие страшные качели от надежды, вот-вот его нашли, потому что мы искали и по не официальным каналам, и до полного отчаянья, когда нам говорили, в списках такой не значится, такого человека нет.

Тим часом у полоні поміж знущаннями Сергія залучали до роботи. З голосу терористів він писав статті про їхні бойові подвиги. Кілька разів журналіста змушували виголошувати відеозвернення, де він запевняв - з ним усе гаразд. Знімали російські кореспонденти.

Сергій Шаповал, звільнений з полону журналіст:

- Вони зайшли в цю катівню, побачили, що я роздягнений, що мене катують - це їх абсолютно не здивувало.

Та кілька днів тому прийшла добра звістка - охоронець сказав Сергієві, що його обмінюють.

Сергій Шаповал, звільнений з полону журналіст:

- В машину посадив, відвезли мене в аеропорт, відкрилися двері, сказав мені: іди туди, тебе люди чекають.

Він уже прибув на батьківщину - на Волинь. Радий, що все минулося, та дякує людям, які доклали зусиль для його повернення додому.