Минуло два з половиною роки відтоді, як на Рівненщині породілля закопала на подвір'ї власне немовля. Життя крихітці вдалося врятувати завдяки пильності сусідки. Матір за скоєне посадовили на три роки. Втім, за кілька тижнів вона має вийти на волю за умовно-дочасним звільненням. Її появи в селі найбільше боїться родина, що забрала до себе врятовану дівчинку. Кажуть - телефоном ув'язнена погрожує боротися за доньку в судах.

26 жовтня 2011 року тодішній слідчий Василь Дячук запам'ятав на все життя. До будинку Інни Гурин вони приїхали після повідомлення медиків, яких викликала сусідка. Жінка побачила, як господиня щось закидає землею біля туалету.

- Вона розповіла нам, що закопала дитину біля груші от цієї. Ми підійшли до цієї ділянки і почали акуратно знімати верхній шар грунту, а потім, почувши хникіт дитини, швидше це все зробили, витягнули приблизно на глибині до 20 сантиметрів.

- Вона плаче, вона ще жива. Ви чуєте звук? Швидку бистро сюда. Доставайте дитину помаленьку. Тряпки якісь. Воду треба теплу, там кип'ятильник стоїть на кухні… Капець.

Дівчинку міліційним службовим автомобілем доправили до лікарні. Дивом крихітка майже не постраждала. Через місяць її забрали до себе родичі горе-матері. Рідна тітка, яка виховує Вікторію, боїться, що після звільнення жінка забере малу.  

Наталія Покорська, названа мама дівчинки:

- Каже, що буде по судах подавати, вище і вище, щоб одсудити дитину, щоб їй повернули.

- Чи будете ви боротись?

- Канешно, ми не отдамо ніколи.

Нові батьки Вікторії мають ще п'ятьох дітей. Двоє - рідних, троє -  усиновлені. Сім'я мешкає у двоповерховому будинку, де є усі умови для великої родини.

Катерина Шевчук, родичка дівчинки:

- Вона любить на конику гойдатись, на мотоциклі їздити, ляльок годувати, возить в колясочці, бігать любить, м'ячиком гратись теж.

З в'язниці жінку, яка живцем закопала власне немовля, ніхто вдома не чекає. В усіх сімох її дітей - нові сім'ї. І Покорські сподіваються, що їхня маленька Вікторія залишиться з ними. Адже й так багато пережила через рідну матір.