Попри табу! В Японії, неподалік АЕС Фукусими, облаштували велетенський притулок для тварин. Кого не злякала небезпека радіоактивного ураження заради порятунку осиротілих менших братів та скільки хвостатих і кудлатих знайшли там прихисток?

Зона, звідки по руйнівному землетрусові 2011-го року вивезли сотні тисяч люду і де давно не ступала людська нога. Саме тут, у містечку Нахара, за 20 кілометрів від атомної станції, розташований притулок. П'ятдесятивосьмирічний чоловік, який зважився жити попри заборони, каже - давно дбає про тварин. Після цунамі чимало чотирилапих залишилися без даху над головою, як власне і без господарів. Півтисячі таких годованців і взявся доглядати добросердий японець.

Кейго Сакамото, відлюдник:

- Я - єдиний, хто мешкає тут. І вдень, і вночі пильную їхнього спокою. Не можу покинути цих тварин. Адже без мене вижити їм навряд чи вдасться. До того ж, я надто довго боровся, аби тепер скласти руки й звести нанівець усі зусилля.

Усіх своїх вихованців, або ж членів родини, як їх ще називає хазяїн, він кличе на ім'я. І хоча обійстям бігають десятки різноманітних видів і порід звірів і птахів - гусей, курей, кіз, котів - пан Сакамото певен - він ніколи не переплутає когось із них і не приділить більше уваги, ніж решті зграї. Двічі на тиждень, щопонеділка і щоп'ятниці, Кейго залишає своїх улюбленців і вирушає на півторагодинний шопінг - поповнювати запаси провізії. Допомагають прогодувати таку велику родину волонтери. До ветеринарної крамниці небайдужі зносять харч для тварин і гроші. Щоб раціон відповідав вимогам і був повноцінним - щомісяця треба з тону провізії. Проте, труднощі не зневіряють, а лише заохочують японця.

Кейго Сакамото, відлюдник:

- Я не зречуся їх і не покину. Мені не лячно тут. Охороняю ці сотні життів. Вдячні, лагідні очі моїх вихованців - ось запорука успіху. Ліпшої подяки й не потрібно.