Львівські діти-мауглі, яких батьки 10 років не випускали з дому, почали брати їжу з рук медиків. До цього харчувалися лише з підлоги. На обличчях хлопчиків з'являються ледь помітні емоції, і обидвоє потрохи звикають до людей. Тим часом у місті переполох - прокуратура та урядники шукають винних у деградації дітей.

15-річного Любомира батьки не випускали на двір 10 років. Його маленький братик Юрко ніколи не бачив сонця. Так стверджують сусіди. Кажуть, немолоде подружжя жило відлюдькувато. Ось ця неохайна жінка - мати хлопчиків. У неї є вища освіта, а бажання доглядати синів - немає.

Наталія, мати дітей:

- Тому що мені тоже випускати, мені постійно тово, тоже мені то надоїло - випускати дітей. Діти по крайній мірі не голодні і вони в мене були завжди ситі. Гуляти на подвір'я трохи випускала, форточки постійно були повідкривані в хаті.

Повідкривані кватирки не допомогли. Юрко та Любомир суттєво відстають у розвитку. Вони не ходять, а повзають. Старший відмовляється від ліжка - йому постелили матраца на підлозі. А ось молодший ніколи не лежить, навіть спить сидячи. Від багаторічного перебування в одній позі в нього не розгинається поперек. Годують хлопців як немовлят.

Юрій Стасина, лікар Львівської міської дитячої лікарні:

- Їм їжа йде вся в перетертому вигляд, через пляшечку, через соску. Старша дитина з рук в лікарні приймає печиво, хліб. Сама в руки не бере, бо вона може й не може взяти, бо настільки є виражені контрактури.

Що у приватному помешканні такі занедбані діти, дізналися випадково. Анонім зателефонував до районної адміністрації. Чиновники негайно скликали комісію й відібрали в подружжя хлопчиків. Прокуратура розпочала кримінальне провадження. І правоохоронці, і урядники тепер шукають винних.

Марта Козак, керівник управління Личаківської райдержадміністрації м. Львова:

- Дитинка тут народжена. Була карточка в поліклініці. Не була сім'я поза увагою. Дитина була зареєстрована. Обидвоє дітей мають свідоцтво про народження.

Олег Березюк, керівник департаменту Львівськї міської ради:

- Розглядається питання абсолютної професійної недбалості або халатності дільничного педіатра або дільничного сімейного лікаря. Розглядається питання все таки недбалості міліції.

Сімейний лікар виправдовується - востаннє бачив молодшого Юрка 5 років тому - коли малому виповнився рік. Після цього мати сказала, що звертатиметься в іншу поліклініку. А коли приходив провідати дитину, ніхто не відчиняв дверей.

Ігор Дребіт, сімейний лікар:

- Ну хай винен, хай тоді наказують. Ну я просто ну, не врахував потрібним комусь давати знати. Ну сім'я живе собі своїм життям. Ну чого я полізу до них.

Правоохоронці пояснюють - у будинку не бешкетували, не влаштовували гучних гулянь. Тож сім'я не була на обліку як проблемна. Якби від сусідів надійшло хоч одне звернення - відреагували б.

Павло Лихач, керівник відділу Львівського МУ міліції:

- Ця сім'я безпосередньо ніколи не зверталася до органів міліції  і будь-яких повідомлень від сусідів чи навіть скарг ніколи не поступало.

Сусіди зізнаються - підозрювали, що в будинку коїться щось страшне. Коли питали про хлопчиків у голови родини - той відбріхувався.

Марія, сусідка:

- Він каже: я дітей здав у інтернат. Мої діти в інтернаті. Ну то що ви будете? Хата позакривана, на подвіру нікого нема.

Місцеві також розповіли, що зверталися до ЖЕКу та дільничного лікаря.

Катерина Пришляк, сусідка:

- Я казала: чому ви не дивитися за тими дітьми, ви туда ходите. Ви ж подивіться, з тими дітьми щось треба робити. А він тільки засміявся і більш нічого.

Найближчим часом горе-батьків позбавлять прав на дітей. Юрка й Любомира переведуть до психіатричної лікарні - там спробують надолужити хоча б частину того, що втрачене в розвитку за роки вимушеної неволі. Утім медики кажуть - нормальними діти вже ніколи не стануть. Батько й мати зробили їх інвалідами на все життя.