Переполох у волинському селищі Жовтневому. Понад місяць місцевих лякають отруйні ящірки, які нібито втекли з коробки збирача екзотичної фауни. Окремі особини - гермафродити, тож без проблем під пекучим поліським сонцем виведуть потомство і доживуть, принаймні, до осінніх холодів. Цього люди бояться найбільше: плазуни, кажуть, ховаються у траві й будь-якої миті можуть атакувати босоногу дітлашню.

Першою непрохану гостю на веранді свого будинку побачила пані Надія. Тоді, пригадує, її 5-річна онука Валерія мало не зомліла. Зайду зловили, сфотографували, і - через надмірну агресивність - позбавили життя. Що ящірка була колекційна й коштувала тисячу єврів - довідалися згодом.

Тетяна Типанова, мешканка с. Жовтневого: 

- Катеринка продает газеты по четвергам. Она торгует, а я рассказываю: такая вот ящерина, так, мол, выглядела. Такая змеиная… А он подошел, услышал, развернулся и спросил - а что, вы видели ядозуба? Я - мы не видели, мы его убили. И он сам признался, что вот у меня прогрызли картонную коробку и убежали.

Про інцидент, можливо, й забули б. Утім, за кілька днів колишній дільничний Жовтневого побачив такого самого хвостаня на своєму городі. Щоправда, вп'ятеро більшого, ще й із головою варана і роздвоєним язиком.

Володимир Посильчук, мешканець с. Жовтневого:

- Це був обід. До мене підійшов син, який мив машину. Каже, у нас саламандра. Я її накрив ящиком від вазону. Вона веде себе не агресивно. Повільно пересувається. Бувають і прижки. Дуже подібна до саламандри.

Згодом пан Володимир викинув знайду назад у садок. Та як виявилося, даремно: вже наступного дня, поблукавши Інтернетом, люди, які переглянули чоловікове відео, схопилися за голову. То був небезпечний плазун зі спекотного континенту, занесений до міжнародної Червоної Книги. 

Надія Андріївна, мешканка с. Жовтневого:  

- Мексика, Южная Америка. Ядовитая ящерица. Днем где-то спит под камнями, а выходит на ночь. Она - ночная. Так не кусает, но если дразнить - топать ногами - она укусит. Я не пускаю внучку в сад, может там еще есть. Или беру тяпку и йду с тяпкой.

Тепер через плазуна вулицями шеститисячного селища дітвора ходить лише з батьками.

Олеся, мешканка с. Жовтневого:

- Страшно, звичайно, не надієшся на те все, але все можливо. Я не знаю, як його виловлювати. Кого і що тут наймати, щоби воно ловилося? І скільки його є і де? 

- Ну, кажуть, не одна?

- Так, кажуть, ніби пара. Одну тисячу євро заплатив за пару.

Олеся - сусідка того самого поціновувача американської екзотики. Каже, окрім ящірок, він тримає метеликів і змій. А мешкає гадюччя не в тераріумі, а у звичайнісіньких скляних банках. Слоїків кілька десятків і охороняє їх велетенський пес.

Поспілкуватися зі знімальною групою Свідка горе-колекціонер, котрий невідь як розгубив частину своїх підопічних, не вийшлов. А тим часом рептилію вже бачили на сусідній вулиці. Вона так налякала дитину, що довелося заспокоювати її ліками. Люди кажуть: якщо за тиждень господар тварюки не зловить, викличуть рятувальників.