За крок до екологічної катастрофи. На Харківщині мешканці села Яремівки скаржаться на якість води. Вважають - зіпсута вона через газові вежі, які нещодавно постали на полях поблизу. Втім, свердлувальники запевняють: це лише розвідка, про видобування поки не йдеться.

- Если дожди идут, он забивается быстрее. Вот! Вот ему не больше двух недель.

Отаким стає водний фільтр у свердловині на приватному подвір'ї за два тижні використання. Олексій переїхав з дружиною і трьома дітьми в мальовниче село на березі Сіверського Дінця з Донбасу. Тут, в Яремівці, кілька таких родин, які втекли з брудного промислового реґіону в чисту заповідну місцину, а опинилися мало не в епіцентрі екологічної катастрофи.

Євгенія Каменщикова, мешканка с. Яремівки:

- У нас дровяное отопление. В деревне газа нет, и не предвидится. Мы варим щелок. Используем максимум хозяйственное мыло и горчичный порошок. Соду пищевую. Все. На этом вся химия закончена. Мы - сторонники экологического земледелия, купили домик в деревне. А здесь вот такая ситуация.

Від контакту з водою в Євгенії на руках почали з'являтися плями. Жінка розповідає: надсилали рідину на експертизу - отримали відповідь: не придатна навіть для технічного використання.

Сергій Худина, мешканець с. Яремівки:

- Организм плохо реагирует на воду. Мы попили чайку вдоволь, так сказать. Это жжение в животе, в желудке, в кишках. Опухают глаза, как при аллергии.

Люди переконані: вода стала отруйною через газові вишки, що постали неподалік села. Поряд зі свердловиною - загрозливого вигляду котлован для води. Мовою газівників - то технологічний амбар, відстійник для рідини, яку використовують під час буріння.

- Нікуди вона не потрапляє, ця вода! Абсолютно нікуди!

На місцевих мешканців, які регулярно приходять до вишки зі скаргами та пікетами, газівники реагують роздратовано. Одразу викликають охорону. Та зі знімальною групою "Свідка" зголосилися поговорити.

- Вона стікає, потом ми насосом її оп'ять використовуєм для повторного використання, для власних нужд, эту воду.

Керівник свердлової розповідає: в районі не видобувають, а лише шукають газ. І запевняє: вони дотримуються всіх технологічних вимог.

Іван Вишневський, керівник бурильної свердловини:

- Звичайна ведеться розвідка - розвідувальне буріння - звичайним, традиційним способом. Яке ведеться по всій Україні споконвіків. Вода не отруйна! Вона не отруйна! Тут нема ніяких… ми ніяких отруйних речовин не приміняємо. І радіоактивних речовин ми не приміняємо.

Зі слів газівників, шкідливий розчин у котловані надійно тримає… глина. Кажуть: то випробуваний метод. Але що така гідроізоляція надійна - люди не вірять.

Сергій Худина, мешканець с. Яремівки:

- Там есть и кадмий, превышающий норму, и свинец, превышающий норму. А по таким параметрам, как сухой остаток, сверхжесткость воды - зашкаливает. Вопрос времени - когда этот котлован, который вы видели, окажется в Донце, в водозаборах города Изюма и города Донецка.

Нормативи й інструкції, на які посилаються свердлильники - застаріли ще за радянських часів, стверджують природозахисники. Нині екологічне законодавство суворіше. Та тільки наглядати за його дотриманням, крім поодиноких небайдужих активістів - нікому.

Валерій Ловчановський, еколог:

- Я вообще не могу представить, как можно сделать химическое озеро на поле, даже если они сняли шар родючего грунта, чернозема. Для меня это с точки зрения охраны вод, охраны земли - это невозможно.

Люди кажуть: воюють не проти газу. Під пагорбом, де стоїть вежа, тече річка Сіверський Дінець, звідки бере воду місто Ізюм. А нижче за течією - Донецьк. І найменше витікання з цього котловану може обернутися лихом для великої кількості людей.