Найбільший у Європі могильник отрутохімікатів розкопали на Вінниччині. За кількістю непридатних хімічних засобів Джуринське сховище не має аналогів в Україні. Кілька десятиліть місцева громада не могла отримати відповіді на питання - хто і за який кошт має утилізувати ці речовини. І врешті на їхнє знешкодження з дербюджету надано 35 мільйонів гривень.

Ці бетонні бункери у закинутому кар'єрі називають майбутнім другим Чорнобилем. Тона ртуті, 500 тон дусту, 200 - гексахлорану, 6 тон сполук із вмістом миш'яку. Такої кількості отруйних речовин немає в жодному із звалищ Європи. Натомість усе це - в могильнику поблизу селища Джурина на Вінничині. Завезли їх ще 1978 року. За цей час тара, а це металеві та дерев'яні діжки, прогнила. Хімікати змішалися, утворилися нові, невідомі хімічні сполуки. Як усе це місиво проявить себе, не знають навіть спеціалісти.

Сергій Романюк, заступник керівника держекоінспекції у Вінницькій області:

- Цей отрутомогильник, він вже існує дуже багато років і на всіх колегіях, які були при обласній державній інспекції, при обласному управлінні охорони навколишнього середовища, весь час стоїть питання про те, що Джуринський отрутомогильник це така бомба замедлєнної дії,  яка має ось-ось вибухнути.

Та все ж хімікати із Джурина потроху утилізують. На це надано 35 мільйонів гривень. Екскаваторами підіймають бетонні плити, а далі  вручну, лопатами дістають небезпечні сполуки. Працювати почали наприкінці липня.

Ігор Маслянчук, представник компанії:

- Ми не можемо сказати, коли ми це закінчимо і коли ми це будем вивозити. Це десь планується до кінця серпня місяця. До дощів мусимо це зробити.

Погодні умови - спека і дощі - ускладнюють роботи. Фахівці обережно обходяться з кожним бункером, з кожною ємністю.

Сергій Гончарук, Джуринський сільський голова:

- До кінця її вичистили. Шоб побачили. Так як ті чотири, що вже є вичищені. Отаким способом. Щоб ми оці дев'ять бункерів. Якщо вони всі будуть вивезені, то тоді так робим. А якщо ні - то один залишаеться, чи два залишається. І потрібно ще зберегти кошти, щоб охороняти об'єкт.

Мешканці Джурина та прилеглих сіл нарешті зітхають з полегшенням. Люди кажуть, 34 роки почувалися, як на пороховій діжці.