Досліджували ділянку під забудову, а знайшли скарб. У селі Полонці, що поблизу Луцька, археологи підняли з метрової глибини історичний артефакт - срібні монети 14-го століття. Це - так звані "празькі гроші". Науковці кажуть: "пражаки" - то еквівалент нинішнього долара, бо розраховувалися ними і в Європі, і в Азії.

Мрію кожного нумізмата побачили майже на метровій глибині. Археологи саме досліджували чергову ділянку під забудову. Кажуть, бронзові, кам'яні, глиняні артефакти за чотири роки копирсання в землі їх уже не дивують, а ось срібні - здійняли ажіотаж. На поверхню підняли 29 монет, вік яких - 700 років.

Олексій Златогорський, археолог:

- Знаходимо одну монету, а далі в руки береться металодетектор, який допомагає визначити ці знахідки.

Знайдене археологами - справжній статок. Адже в давнину за одну срібну монету завважки майже 4 грами можна було придбати корову чи коня. Чому гроші опинилися саме в селі Полонці - пояснення є. 

Олексій Златогорський, археолог:

- До Луцька прийшли татари, взяли жінок-бранок і тут їх у Полонці знищили. Від цього пішла назва села. Можливо, цей скарб пов'язаний із тодішніми мешканцями, які його ховали від татар. Друга паралель - це 1429 рік, з'їзд європейських монархів у Луцьку. Власне, скарб по датах з цим співпадає. Можливо, це був учасник з'їзду, можливо той, хто отримав заробіток від того з'їзду.

Карбували таку красу, як правило, при дворах: обов'язково били герба, ретельно надавали форми. В Україні цією валютою розраховувалися до середини 17-го століття.

Михайло Вашета, науковий співробітник ДП Волинські старожитності: 

- Якщо говорити про середину 15 століття, то монета Польщі доволі дрібна. Це - маленькі динари. А більшу суму можна було переносити тільки у таких більших срібних монетах. Тому, відповідно, вони були у широкому обігу на Україні.

Старожитнє срібло знайшли у глечику, і що цікаво - він значно молодший за монети. Науковці певні, підняте ними - то лише третина скарбу. Адже ділянку активно копають чорні археологи вже понад 10 років. Тож цілком імовірно, що більшість "пражаків" вони забрали. Знайдені ж, після ідентифікації і фотознімання - віддадуть до Волинського краєзнавчого музею.