Департамент виконання покарань підписав угоду з університетом про правову допомогу та освіту для вихованців колоній. За тюремними партами сьогодні навчається більше тисячі підлітків. І кожному випускникові дадуть можливість пройти тестування та отримати диплом. Цілком безкоштовно.

Вчитель: «Відкрили зошити, записали число. 11 вересня. Класна робота».

Тут усе, як у звичайній середній школі. Парти, дошка, книжки та контрольні роботи. Хіба що не можна піти після уроків додому. Виправна колонія – режимний об’єкт. На уроки ходять під наглядом працівників колонії. Все інше, як у дітей на волі.

Віктор Лебідь, директор школи Прилуцької виправної колонії: «Програма нашої школи практично нічим не відрізняється від масової школи. Всі ті ж самі предмети, кількість годин на вивчення предмету».

Перед законом та суспільством вони злочинці. Для вчителів - звичайні діти. Пані Людмила вже кілька десятків років викладає в Прилуцькій виправній колонії. Переконана - юні злочинці мають майбутнє.

Людмила Слободян, вчителька Прилуцької виправної колонії: «Для мене вони діти, незважаючи на то, що вони скоїли злочин. Для когось вони злочинці. А для нас вони діти. Поряд зі мною пройшло багато дітей. У кожного своя доля. Є серед вихованців і вчителі, і лікарі, і юристи».

Отримати освіту - гарний шанс на нове життя. Головне, щоб ці молодики мали бажання. Можливість держава вже забезпечила. Департамент виконання покарань уклав угоду з університетом. Отримати вищу освіту за ґратами тепер не проблема.

Едуард Багіров, правозахисник: «Это своего рода профилактика. Чтобы дети, которые попали в тюрьму, осознали свое положение и понимали, что в будущем есть несколько путей в жизни. Одно требует тоже самое, что и делал, другое требует получить образование и стать полноценным членом общества. Это самое главное, что мы преследуем в нашей программе».

Наталя Сухицька, керівник управління університету: «Это дистанционная форма обучения. Практически вся Европа сейчас учиться дистанционно. И для нас это не новость. Ведь компьютеры там есть. Информационное поле в местах лишения свободы есть. Создаются серверы и так далее».

Вихованець Дмитро - гордість учителів Прилуцької колонії. Хлопцеві сидіти ще 9 місяців, а він уже зміг стати студентом вишу. Каже - потрапив за ґрати через дурість, але своєчасно схаменувся. Вистачило розуму пройти зовнішнє оцінювання.

Дмитро, вихованець колонії: «Проходной бал, сколько у тебя? - Сдавал украинский язык и историю. Точно не помню, что-то около 156 и 160 с копейками. - В школе на пятерки учился? - Та нет. В младших классах хорошистом. Потом похуже. - А здесь? – Ну, в меру возможностей».

І таких дітей по всій Україні вистачає. Головне - дати їм можливість. Адже повертатися за ґрати не хоче ніхто.

Артем, вихованець колонії: «По воровской не тянет? - Нет. - А чего? - Сделал уже. Осознал что сделал. Уже не тянет».

В’ячеслав Радченко, керівник Прилуцької виховної колонії: «Єсть хлопці, які знову повертаються до місць позбавлення волі. Це ті випадки, коли людина вертається в нормальне життя, а його там не чекають. Якщо дали роботу, але не має житла. А саме страшніше, коли він повертається до батьків, а батьки не приділяють йому належної уваги».

В Україні 1-го вересня 2009-го за тюремні парти сіли більше тисячі підлітків. Більша частина виросла в неблагонадійних родинах. Найпопулярніші злочини: пограбування та крадіжки. Проте, підлітків ще можна повернути до нормального життя.

З виправної колонії молодики виходять з тавром колишнього злочинця. Проте ставити на їхньому житті хрест не потрібно. Після звільнення є можливість розпочати нове життя. І яким воно буде можна вибрати по той бік колючого дроту. //Тарас Білаш, Віталій Савенко, НТН