 |
  |
До того як вийти на пенсію, четверо загиблих пілотів служили тут, у Новокалинівському ґвинтокрильному полку. Тут же прощаються з одним із них - 47-річним Юрієм Рущаком. Він прослужив в армії 25 років.
Юрій Вербельчук, керівник військової частини: «Приймав участь у виконанні інтернаціонального долгу в Афганістані. Та ж сама ліквідація Чорнобильської АЕС. Участь в миротворчій місії у Югославії, колишній Югославії, Сьерра-Леоне, Ліберії. Нагороджений відзнаками, медалями».
Власне, на таких, як Юрій, полюють численні чужоземні фірми, що вербують колишніх військовиків для цивільних і миротворчих місій у гарячих місцях планети. Відставники, яким дають 1-2 тисячі гривень пенсії і які ще сповнені сил, зазвичай наймаються. Адже місячна зарплатня «місіонера» – 7-8 тисяч доларів.
Юрій Проданюк, колега загиблого: «І хай не засуджують цивільні чи ті, хто будуть дивитися наше інтерв’ю, що їдуть люди за довгими грішми, за великими грішми. Просто змушують обставини. В даному випадку в нього жінка важко хвора».
На небезпечних заробітках по всьому світу нині перебувають до 50-ти колишніх армійців із Нового Калинова. З України – сотні. Для військових альянсів найманці з країн СНД – це дешева і водночас висококваліфікована робоча сила.
Богдан Юзвяк, Новокалинівський голова: «Їх запрошують часто, тому що вони є висококваліфікованими спеціалістами. Їх запрошують для того, щоб людина попрацювала для будь-якої фірми і принесла прибуток. При цьому фірма заробляє великі гроші, а людина від того заробляє дуже мало. От і в цьому випадку людина хотіла мати грошову винагороду, а вийшло, що сім’я отримала такий смуток».
Рештки Юрія Рущака після прощання відвезли на батьківщину - до Закарпаття. Олега Храмова ще зі столиці доправили на Полтавщину. Тіла Володимира Ковалева й Михайла Наконечного теж уже вдома. Ховатимуть усіх у середу.