 |
  |
Півтора місяця тому подружнє життя Марини закінчилося. Вона вирішила розлучитися, бо за останній рік її коханий став деспотом. Терпець урвався після чергового конфлікту.
Марина, мешканка міста Києва: «Он избивал меня. И в последний раз, когда это произошло, я попала в больницу, 15 дней пролежала в больнице. - А что милиция? - Мне отказали в возбуждении уголовного дела».
Утім, чоловік не давав спокою дружині навіть в оселі її матері.
Марина, мешканка міста Києва: «Он постоянно звонил, угрожал мне, что заберет ребенка. О том, что он может меня убить и ему ничего не будет, так как он афганец».
За словами Марини, вона не заперечувала, щоб Дмитрик спілкувався з батьком. Утім, чоловіка це не влаштовувало. Певного дня він приїхав по хлопчика.
Інга Позій, сестра Марини: «Мне заламывали руки так, что я даже я ничего не слышала. До такой степени была сильная боль. Я даже не ожидала, что так могут относиться к женщинам. Швырялись нами, как теннисными мячиками. Это четыре взрослых мужчины».
Зіна Василівна, мати Марини: «Выбегает и кричит: «Пацаны, держите их». Естественно, они кидаются к нам. Это все прямо выпадает из памяти. Дочь моя бросается к ребенку. Я бросаюсь на защиту. На мне все порвано. Он выхватывает у нее ребенка и бежит. Эти ребята нас бросают и тоже убегают».
Інга Позій, сестра Марини: «Я стала перед машиной. Я просто надеялась, что они не посмеют, не осмелятся поехать. Но папа кричал водителю: едь, не то убью. Он нажал на газ, я оказалась на капоте машины».
Зупинити автівку намагалися навіть місцеві хлопчаки.
Євген, мешканець села Козаровичів: «Я як начав доганять, коли всі прибігли і вирішили тримати машину. Двері були откриті. Я взявся не за двері, а під лобове. Водій почав закривати двері, мені прищимило руку. Держали ті двері хто за шо міг».
За кілька сотень метрів таксист зупинився, чоловік із дитиною пересів в іншу автівку й поїхав геть. На місце одразу викликали міліціянтів.
Леонід Паланичко, керівник Вишгородського РВ міліції: «На даний час ми проводимо відповідну перевірку. Виписані направлення на судовомедичні обстеження жінок. В процесі ми з’ясуємо обставини до кінця і потім будемо кваліфікувати дії сторони, яка забрала дитину. Якщо будуть тілесні ушкодження, то та сторона залишає за собою право звернутися до суду».
Журналісти «Свідка» зв’язалися з марининим чоловіком. Він розповів, що намагався домовитися з жінками, а його віддухопелили й навіть зламали носа.
Олег, мешканець міста Києва: «Я им предлагал мировую угоду. Мировая угода – это 50 на 50. Все остальное на суде. Хорошо?»
Результати розлідування міліцянти обіцяють уже за тиждень. Та Дмитрикові від цього ліпше не буде. За українськими законами, доки суд не визначить постійного місця мешкання дитини, обидвоє батьків мають однакові права. Дати засідання поки що ніхто не знає.