 |
  |
Чому юні українці з власної волі стають безхатченками - питання актуальне у день захисту дітей.
Вони добре навчаються, мають друзів і зростають у забезпечених родинах. Просто певного дня цим двом подругам-восьмикласницям із Тернопільщини захотілося пригод. Навмання вони купили квитки до Сум.
Утікачка: «Просто так захотілося, побачити міста інші».
Утікачка: «Приключений захотілось, самостійного життя, надоїло вже жити біля батьків, за їхні гроші, за все. Показати батькам, що ще ми можемо щось робити».
Щойно зійшли з потяга, рушили шукати квартиру. Винайняли кімнату в будинку біля вокзалу. За кілька днів планували влаштуватися на роботу. А щоб стало на кишенькові витрати – хотіли продати мобілки. Подруги про все подбали, не запланували лише зателефонувати батькам.
Утікачка: «Ви думали про те, що вони будуть турбуватися, де ви зникли? – Якось не думала про таке. Чисто було паралельно, переживають, не переживають. Я переживала, щоб я приїхала туда, щоб квартира була, щоб зарплату, якусь роботу знайшли, щоб все було добре».
Усе й справді склалося гаразд – за добу дівчат знайшли міліціянти. Про можливі сумні наслідки своєї примхи вони так і не дізналися.
Ольга Климко, оперуповноважена лінійного відділку міліції на станції «Сумах»: «Последствия могли бы быть различные. Они попадают в руки каких-то людей, которые ведут образ жизни неправильный, либо их могли продать, перепродать куда-то в другую страну. Проституция, естественно, если это девочки».
За принципом «Що далі від батьків, то ліпше», утікачі мандрують потягами й, відповідно, потрапляють до лінійних відділків міліції.
Ольга Климко, оперуповноважена лінійного відділку міліції на станції «Сумах»: «В этом году на нашей станции «Сумы» это случай уже пятый, то есть это проблема, действительно проблема. И кто в ней виноват, разобраться сложно».
Упійманих тимчасово оселяють у різноманітних притулках. Психолог, що працює з такими дІтьми, розповідає: із забезпечених сімей не тікають. У її вихованців родинні негаразди суттєво різняться. Так звані явні негаразди – це алкоголізм батьків, насильство, матеріальна скрута. А є ще й приховане лихо.
Вікторія Заїка, психолог: «Скрытое неблагополучие. Это семьи, в которых все нормально, родители работают, зарабатывают, ребенку ни в чем не отказывают. Все вроде бы у ребенка есть, но вниманием ребенок обделен. Либо другая крайность: родители окружают ребенка гиперопекой своей и это тоже есть минус».
Приховані негаразди – це якраз те, від чого накивали п"ятами тернопільські дівчата. Щоб діти з власної волі не ставали безхатченками, психолог радить поважати у синові чи донці особистість.
Вікторія Заїка, психолог: «Хоть и маленький человечек, но это личность. И надо давать ему понять, что он личность. И тогда у ребенка будет формироваться ответственность и взаимоуважение с родителями, взаимопонимание».
8-класниці-мандрівниці повертатимуться на Тернопільщину. Чи тікатимуть ще – не знають. Кажуть, як складеться з батьками.