 |
  |
На відміну від героя відомої радянської комедії «Кавказька полонянка» підсудні самбірського міськрайонного суду сидіти зазвичай можуть. Але не завжди мають, де. Так звана «клітка» розрахована максимум на чотирьох людей. А ось на цьому засіданні шестеро звинувачуваних. Тож доводиться сидіти один в одного на колінах.
Ось це лише за формою картонна коробка. За суттю – запасний робочий стіл для захисника. Адвокатам і прокурорам тут теж частенько бракує місця. При столі сидять по шестеро.
Олег Мицик, адвокат: «По черзі викладаємо документи на стіл, а решта тримаєм на колінах».
Та потрапити навіть до такої зали засідань – уже щастя. На вісьмох суддів тут дві кімнати. Тож працюють по черзі.
Оксана Кунцик, суддя Самбірського міськрайонного суду: «Справ багато. Значить черга до залу, судді в порядку черги. Справи то зриваються, то відкладаються. Люди нервуються».
Іноді, зізнаються служителі Феміди, доводиться свідомо порушувати закон.
Василь Кравців, суддя Самбірського міськрайонного суду: «Змушені розглядати справи навіть в цьому кабінеті, де два судді. Один суддя працює, а другий суддя розглядає справи у цьому кабінеті, які не фіксуються технічними засобами».
За радянський часів невеличкої старенької будівлі вистачало. Проте за незалежності попит на правосуддя серед населення зріс. Тож сьогодні коридори приміщення нагадують громадський транспорт у годину пік. Судді кажуть, переїхати є куди. Ще 4 роки тому отримали простору будівлю. Утім у державному бюджеті не те що на ремонт - на поштові марки немає грошей. Діяти ж методом львівського судді Зварича: скидатися на облаштування робочого місця - тут наміру не мають. Це погано закінчується.