 |
  |
Близько дев’ятої ранку Олег Аксьоненко, як завжди, прямував на роботу. Але до неї так і не дійшов.
Олег Аксьоненко, постраждалий: «Дома на меня напало три человека, начали избивать, никаких документов, никаких объяснений они не дали. Я начал призывать о помощи, вышли соседи. Мне тяжело говорить... Они надели на меня наручники не так, как положено».
На крики вибіг майже весь будинок. Свідки були шоковані: троє молодиків скрутили руки постраждалому, закували в наручники й пхали до автівки без номерних знаків. Утім, люди не дали силоміць вивезти сусіда. Викликали швидку та міліцію.
Валентина, сусідка: «Я сначала услышала крик. Смотрю в окошко, три мужика волокут нашого соседа, руки за спину заломлены. Они его не ведут, а волокут. Здесь стоит машина. Открыта задняя дверь, и они пытаются запихнуть его, и так пихают, вроде голову открутить хотят».
Людмила Аксьоненко, дружина постраждалого: «Мой муж весь стоял грязный, пыльный, рубашка была без пуговиц, пиджак куда-то слетел. В наручниках стоял весь бледный, его держали за галстук, как собаку за поводок».
Троє хлопців, що били чоловіка, виявилися... правоохоронцями. Вони приїхали до столиці... з Донецька правити закон.
Дмитро, сусід: «Они задержали человека по той причине, якобы мотивируя тем, что у них есть постановление суда. Предоставили ксерокопию, которая даже не имела печать суда, на ней не было написано: «з оригіналом вірно».
Аби розставити крапки над і в цій заплутаній історії, ми звернулися до столичної міліції. Виявилося, що постраждалий Олег Аксьоненко з 2005-го перебуває в розшуку. Донецька міліція приїхала його затримувати.
Володимир Поліщук, керівник відділу ГУ міліції міста Києва: «Хочу сказати, дійсно такий факт був, працівники міліції зараз його вивчають. Уже відомо, що у 2005 році Київський районний суд міста Донецька змінив міру запобіжного заходу. Там була підписка про невиїзд. Його обвинувачували по 3-ом статям. Можливо наші колеги з Донецька проводили затримання, можливо перевищили під час затримання якісь повноваження».
Зараз Олег Аксьонов у лікарні. У нього переламані обидві руки, гематоми на тілі та проблеми з серцем. Та у своїй біді постраждалий не сам. Його спокій оберігають надійні хлопці: ті, які й нападали під під’їздом.
Нападаючий: «Вот на вас написали вчера заявление, что вы сломали человеку две руки? - Ну... - Что ну? - Не знаю. - Но вы ходите за ним. - Мы охраняем. - От кого охраняете, от бандитов? - От каких бандитов? - Ну, не знаю, от каких-нибудь. Вас наняли охранять его? - Государство. – Ну, а какое у вас удостоверение? – Девушка, давайте перестанем играться. - Вы избивали вчера этого человека? У вас есть удостоверение сотрудника правоохранительных органов? - Проблема в том, если бы не было человека в розыске, нас бы здесь не было. - Человек в розыске? Расскажите об этом. - Я ещё раз говорю, я отказываюсь давать, я по-русски сказал или нет?»
Наразі триває службове розслідування. Справою переймається і столична міліція, і прокуратура. Всіх винних обіцяють обов’язково покарати.
Чому молодики досі поряд із постраждалим, нам не пояснили. Родичі постраждалого і вдень, і вночі чергують біля лікарні. Вони з острахом чекають дня, коли їхнього чоловіка й батька випишуть. Бояться, що тоді йому вже не вберегтися від довгої руки українського правосуддя.