 |
  |
Біженець: «Я убегал из страна, потому что хотели меня посадить на 25 лет. Причина – политические проблемы».
Через політичні переслідування Дасі Мамґуа втік з Камеруну два роки тому. Потрапив до Одеси. Каже, до українців звик, а от до образ через колір шкіри - ні.
Дасі Мамґуа Емануель, біженець з Камеруну: «Разные оскорбления, некрасивые слова. Когда садимся на троллейбус или на трамвай, говорят: «О, что это такое? Только 31 троллейбус!». Все это очень обидно, конечно».
Таких, як Дасі, у пункті тимчасового розміщення біженців – 220-ть. З різних причин їм довелося полишити рідні домівки. Не всі з них розмовляють українською, але вчаться. Сподівається залишитися в Україні і журналіст з Конґо – Ґола Камбебо. За три роки життя у вигнанні створив сім’ю, в якій народилися близнята.
Ґола Камбебо, біженець з Конґо: «В громадському транспорті таке часто буває. Заходиш, і деякі з пасажирів починають ображати, називають негри, чорні. Одне слово, різні погані слова. Я не розумію, чорний - це ж не хвороба, це колір шкіри. Досі не розумію, чому люди так ставляться».
Колір шкіри, а не тільки криза, не дає змоги біженцям знайти роботу в Одесі. Колоритні хлопці розповідають: якщо їм навіть щось і пропонують, то за меншу платню, і то напівлегально. Почуватися чужинцем нелегко, говорить Жозе. Доводиться братися за будь-яку справу. За 15 років життя в Україні навчився навіть готувати місцеві страви.
Жозе Тубензель Капуку, біженець з Конґо: «Как делается сало, как делается самогон, я всего этого научился. И знаю, какие элементы надо собрать, чтоб он получился. Я знаю много чего. Зеленый борщ как приготовить. Это легко. У меня здесь семья. И не всегда жена готовит».
Одеська область – лідер за кількістю шукачів притулку. Лише торік 310 осіб звернулися з проханням надати статус біженця. Та залишитись назавжди щастить не всім.
Іван Супруновський, керівник управління міграційної служби в Одеській області: «Вже більше 300 біженців, які більше 3 років були в цьому статусі, вже отримали громадянство України. Наша країна являється транзитною, але тут є умови. Держава надає ці умови, для того, щоб вони адаптувалися і інтегрувалися в наше суспільство».
Але не всі міґранти приїздять просити притулку. Вистачає й порушників законів.
Олег Павленко, керівник відділу ГУ МВС України в Одеській області: «Мы выдворяем из страны не только иностранцев, которые находятся на территории незаконно, а и тех, кто нарушает законы Украины. А это нарушение правил торговли, мелкие хулиганства, появления в пьяном виде, неповиновение сотрудникам милиции, и так далее. Все, что связано с нарушением законодательства».
Прояви расизму в Україні психологи пояснюють відсутністю спільної історії різних народів. На відміну від Америки, ми не знали рабовласництва. Через це - цілий комплекс психологічних чинників.
Віталий Горбунов, психолог: «Вот это внутреннее состояние, что те, кто приезжает на нашу территорию, они занимают наши рабочие места. Они собираются в группы, более дружные, может, они более симпатичные, что немаловажно… Может быть, они богаче, ведут себя по-другому. Проще сказать, что - он занял мое рабочее место, он не дает мне возможности отдохнуть в ресторане, он ведет себя так, как не принято у нас, да? Вот такая последовательная цепочка приводит, может быть, к таким тенденциям».
Тим часом біженці з африканського континенту намагаються не зважати на образи своїх білих братів. Кажуть, намагаються жити чесно, а все інше дасть Бог.