 |
  |
Трохи пафосу, трохи гламуру і заступник київського мера відкриває центр термінової допомоги безпритульним дітям.
Віталій Журавський, заступник голови Київської міськдержадміністрації: «Ми очікуємо велику кількість дітей, жебраків, які живуть і працюють на вулиці з інших регіонів України. Це підлітки від 9 до 16 років, вони з сімей, де вживають наркотики, алкоголь, де чиниться насильство».
Тут не тепліше, ніж у метрі, ще тхне фарбою, а на стінах – труби. Не на камеру працівники кажуть – у деяких місцях ще з місяць тому пліснява була.
Валерій Танцюра, керівник київського міського центру соцслужб для сім`ї, дітей та молоді: «Підвал, де крім пацюків ніхто і не заходив і за допомогою грошей наших спонсорів, ми привели в порядок і приміщення може використовуватись».
У такому приміщенні безпритульним надаватимуть першу допомогу, годуватимуть, і навіть перевірятимуть на ВІЛ. Працюватиме центр лише вдень, залишитися ночувати – неможливо. Та працівники кажуть – навіть таке приміщення для безпритульних – уже соціальний прорив.
Анастасія Шабардіна, Міжнародний доброчинний фонд: «Це буде класна кімната для дітей, де діти зможуть отримати загальні знання навчальних дисциплін. Тут будуть працювати вчителі, так як більшість дітей не вміють ні читати ні писати. Що тут буде? Тут буде кімната для психолога. Вона така невеличка, тут діти зможуть отримати психологічну допомогу».
Шістнадцятирічна Тая до такого фахівця не зверталася. Дівчина втекла з Дніпропетровського дитбудинку, побувала не в одному центрі допомоги і тепер їм не вірить.
Таїсія, безпритульна: «Как-то я залезла на дерево сорвать яблоко и воспитательница меня очень избила. Била головой о стенку. Я даже не знаю за что».
Таї пощастило – після півторарічного бурлакування у столиці натрапила на добрих людей. Уже з місяць живе в них на квартирі вимита і вдягнена. Тепер опікуни намагаються відновити її документи, але марно.
Юлія Мироненко, мешканка Києва: «Это комитет по делам несовершеннолетних. Мы обращались туда по поводу документов, что бы нам их восстановили каким-то образом. Нам отказали, сказали, что денег нет. Говорят, она круглая сирота, никто ей заниматься не хочет».
А ще подали до суду на колишній дитбудинок Таї. Прокуратура ж там не виявила порушень. Назад до закладу і всіляких центрів Тая не хоче, боїться. Каже – там безпритульних остаточно «морально» нівечать. У дівчини свої мрії.
Тая: «Устроить свою личную жизнь, пойти на роботу и добиваться чего-то».
Таїні опікуни переконані – надавати допомогу безпритульним – це не лише їх годувати, а й допомогти реалізуватися в суспільстві. І починати треба з поновлення втрачених документів.