 |
  |
Родичі твердять, що до зникнення Володимира причетна його дружина. Крім цього припускають, чоловіка намагалися отруїти.
До журналістів «Свідка» потрапило ексклюзивне відео, яке киянин зробив незадовго до зникнення. Він особисто розповідає, як вплинула на його життя друга половина.
Володимир Гудзюк, мешканець міста Києва: «У меня есть опасения, что с моей семьей или со мной может что-то случиться. Не знаю, какие действия может предпринять моя жена».
Цю відеозаяву хворий Володимир Гудзюк зробив у січні 2008-го. Він припускав, що різке погіршення здоров’я, - справа рук його дружини.
Успішний бізнесмен зі значними статками. Та за короткий термін здоровий і кремезний чоловік перетворився на немічного діда.
Родичі Володимира говорять про навмисне отруєння. На їхню думку, чоловіка хочуть вбити або зробити недієздатним, аби прибрати до рук його бізнес і майно.
За словами родичів, каменем спотикання у цій справі стало приміщення на Подолі. Адже вартість нерухомого ласого шматочка 2 мільйони доларів.
Ці припущення стали більш реальними, коли Володимира Юрійовича раптово шпиталювали. Його сестра Валентина одразу приїхала до лікарні і не впізнала брата - хворий колір обличчя, алергійний висип на тілі.
Чоловік схуд на 30 кілограмів - шкіра на ньому просто висіла. Результати аналізів здивували навіть досвідчених лікарів. У сечі пацієнта виявили бензодіазепіни та барбітурати. Шокуючі результати аналізів пояснила дружина хворого. Вона розповіла, що лікувала чоловіка самостійно.
Валентина, сестра зниклого: «Сказали, что у нас подозрение на токсологическое отравление Владимира Юрьевича. Врач сказал, зачем такие сильные препараты, вам кто-то назначал? Нет. Рецепты есть, назначения покажите. Это она не смогла».
Володимир Гудзюк, мешканець міста Києва: «Жена начала давать мне лекарственные препараты. Как она говорила, от давления. Я не вникал в названия и не предавал значения».
Тоді Володимир не здогадувався, що його ледь не зробили наркоманом. Адже препарати в його організмі – заборонені.
Андрій Мухоморов, психіатр-нарколог: «Длительное время использование препарата вызывает у человека синдром зависимости. То есть в комфортном состоянии без их применения он находится не может. Человека любыми препаратами психотропного действия можна сильно изменить психику и изменить параметры её работы».
Володимир злякався за своє життя і переїхав до батьків. Та дружина про нього не забула і приїхала в компанії бійців УБОЗу.
Катерина Гудзюк, мати: «Всі з дубинками, з автоматами до нас – до терористів. Ми з дідом – терористи».
Валентина, сестра: «Они окружили наш дом автоматами, в камуфляжной форме. Была мама, я, дочь. Они говорили: есть сообщение, что вы держите брата в подвале связанным».
Після цього Володимир вирішив розлучитися. 2 липня 2008-го суд мав би поставити крапку у цій справі. Та засідання не відбулося.
Валентина, сестра: «Брат читает газету, я читаю газету. Вдруг ко мне подходят два человека. Показывают документы. Я смотрю: это убоповцы Сердюк и Поляков. Они говорят: поступило заявление от жены, что он пропал в 2007 году из Жовтневой ликарни».
Володимира і Валентину відвезли до УБОЗУ на вулицю Межигірську. Більше сестра свого брата не бачила. Не бачили більше і його дружини.
Олександр Радкевич, помічник керівника Подільського РУ міліції м. Києва: «Де він, нічого невідомо. Завели розшукову справу. Через кілька місяців з’ясували, що він із дружиною жив у Черкасах. Коли туди приїхали, його вже не було».
За словами правоохоронців, вони отримали листа від Володимира Гудзюка. Він просив не шукати його і не турбувати рідних. Та міліціянти кажуть, письмова заява - не привід припиняти пошуки, адже вони мають переконатися, що розшукувана особа насправді жива й здорова. Тоді й перевірятимуть версію про отруєння.
Чим закінчиться ця справа, ніхто не відає. Тим часом батьки Володимира кажуть: час не на їхньому боці.
Катерина Гудзюк, мати: «Люди добрі, поможіть найти сина. Ми дуже старі, на костилях. Хочемо побачити перед смертю сина. Ми 7 місяців не знаємо, де він».