Бунт у селі Городище. На Житомирщині люди повстали за захист свого колишнього сільського голови. Його засудили на вісім років - за вбивство. Та люди впевнені - він не винен. Чоловіка просто прибрали, як невгодного. Бо він перешкоджав перепродажу колгоспу. Та й у справу начебто втручалися впливові люди. Тож винний чи призначений винним?

- Сало, колбаса, майонез. Печеньки, конфеты...

Такі передачі Надія возить своєму чоловіку в тюрьму вже більше року. Нині в них - коротке побачення.

- Привет.

- Чего ты плачеш?

- Все нормально. Привет передавали. Кума дзвонила.

Розмова, як завжди. Він каже - все добре! Вона теж про погане не говорить. 15 хвилин минають швидко. Наступного разу він побачить сім'ю через місяць. І знову через скло.

Григорій Вознюк, засуджений:  

- Семья. Тяжко без семьи. Та им там тяжко.

Григорій Вознюк засуджений на 8 років. За вбивство людини.

Григорій Вознюк, засуджений:  

- Я був сільским головою. До последнего дня. Прямо с работы, з сессії сільради меня забрали - і в СІЗО.

Геннадій Стамбула, кореспондент:

- Це  невеличке село Городище на Житомирщині. Тут мешкають десь півтисячі чоловік. Звичайне селище - нічим не відрізнаеться від інших. Але тут розігралася справжня детективна історія. Люди повстали на захист свого колишньго селищного голови.

Люди збираються в центрі села. І розповідають, як усе було. Влітку три роки тому, на Івана Купала біля ставка гуляла компанія. Випивали й відпочивали. Ближче до півночі стали розходитися. Хтось зателефонував сільському голові. Він і приїхав.

Галина:

- День був спокийний. Нічого не предвєщало...

Галина працює в сільській крамниці. Того вечора неодноразово приходили зі ставка Сергій Барановський та Олександр Каленський - по пляшку. Після роботи жінка теж пішла до ставка. І побачила, як Барановський кричав на сільського голову.

- Гриша так став, руки за спину, и каже: Сереж, ти дуже багато на себе береш.

Хто кого побив - Галина не бачила.

Григорій Вознюк, засуджений:  

- Я взяв його за плечо: Сережа, прошу, успокойся. Може, подумал, что буду бити. І він мене давай за барки, туди - сюди... А він такий хлопець - 140 вєс. Дуже п'яна людина, чи за щось зачепився. Він падає на себе, мене за футболку схватив, я через нього перелітаю, падаю.

Юрій Козлов, керівник відділу Житомирської обласної прокуратури:

- Все ж таки Барановський спровокував конфлікт. А потом, встановлено слідством - Вознюк почав наносити потерпілому удари кулаком по обличчю.

Єдиний свідок - Олександр Каленський - на ранок вже нічого не пам'ятав, каже Галина. Лише розповів - привіз Барановського додому. А той ніби заснув просто на вулиці.

Власюк Олена:

- Перед хатою лежав з двух часов до ранку. Що батько прийшов, копав ногою його: ти, алкоголік, вставай.

Селяни кажуть - Барановського привезли в лікарню з ознаками інсульту. Він часто скаржився на здоров'я. І пити спиртне йому було заборонено.

- Люди, на ньому не було синячка. Так, як було в заключенії. На ньому ніяких там не було, що вин побитий був. Даже батьки сказали, що він п'яний.

Та в матеріалах справи потім усе змінилося. З'явився діагноз - тяжка черепно-мозкова травма. Звідки - ніхто не знає. Головний свідок - Олександр Каленський - кілька разів змінював свідчення. Він давно виїхав із села. Чи був інсульт? Чи травма голови? Слідство так і не з'ясувало. Батьки загиблого нічого не розповідають. У смерті сина винуватять лише сільського голову Вознюка. 

- Він мені сина верне за 8 років?

- А ваш адвокат? Кто ваши интересы представлял?

- Так все... не надо вам адвокат.

Григорій Вознюк, засуджений: 

- Коли це все случилося, Татаркіна приїзджає до потерпілих, до Барановських, і каже: просто дає услуги свого адвоката.

Люди розповіли: Татаркіна - це бізнесвумен, яка орендувала в Городищі колгосп. А адвокат - Алла Француз - дочка колишнього керівника Житомирщини, Віталія Француза. Вознюка попереджали: хтось тисне на слідчих та суддів.

- Знайомий у судді питав - вона каже: на мене тиснуть, я нічого не можу зробить. Колгосп, там свинарник бил, там корівня, там телятники, конюшня, пилорама була рабочая. Татаркіна вирізала.

Це все, що залишилося від колгоспу. Техніку розпродали. Поля - кинули. Людям гроші за паї не заплатили. А ще нібито випадково згоріла контора з усіма документами. Григорій Вознюк намагався перешкоджати цьому. Та не вийшло. Татаркіну і досі розшукують.

- Вона каже: я тебе посаджу. Ты будешь сидіть. Любимі путями. 

Суд проти Вознюка тривав більше двох років. Багатьох свідків ігнорували - кажуть люди. Відмовили і в касації. Селяни налаштовані рішуче - кажуть, готові навіть трасу на Житомир перекривати, щоб на них хтось звернув увагу в цій справі.