10 років за вбивство, якого не скоював, відсидів мешканець Макіївки Станіслав Луценко. Європейський суд з прав людини, а потім і Верховний суд України визнали, що 35-річного чоловіка покарано незаконно. Докладніше про свавілля вітчизняної Феміди.

Бабуся Станіслава (зустрічає онука):

- Единственный мой, золотой, никто тебя не дождался... Мать - как она страдала…(плаче)

Градом сліз зустрічає Станіслава його бабуся. Вона - єдина близька людина, що дочекалася на його повернення. Коли був у в'язниці, батьки померли, а рідний будинок - занедбаний.

Станіслав Луценко, постраждалий:

- Как-то буду пытаться здесь жить. Вот здесь хочу сделать камин, чтобы не разрушать очаг, только как-то его более осовременить. Что дальше - не знаю.

1995-го року тоді ще 18-річного студента звинуватили в замовному вбивстві бізнесмена. Хлопець рік відсидів у слідчому ізоляторі, доки не знайшлися свідки злочину, і його не виправдали. Цей випадок кардинально змінив подальшу долю юнака. Він покинув навчання й поїхав до Ташкенту на заробітки. Минуло сім років, як карну справу поновили, а самого Станіслава оголосили в міжнародний розшук.

Станіслав Луценко, постраждалий:

- В мое отсутствие меня и моего адвоката оправдательный приговор был отменен, и меня объявили в розыск. Жил в Узбекистане, работал, был прописан, права получил на свое имя. Т.е., реально ни от кого не скрывался. Когда исполнилось 25 лет, пошел в РОВД, чтобы поменять фото на паспорт. Меня задержали и самолетом экстрадировали в Борисполь в 2002 году.

З Борисполя доправили в донецьке СІЗО. Там Станіславу довелося ще рік просидіти, під час слухання змінилося 5-ро прокурорів, потім був остаточний вирок апеляційного суду області: в убивстві винний, посадовити за грати на 13-ть років. Та чоловік не опустив рук - правди вирішив шукати в Європейському суді. У Страсбурзі його покарання визнали незаконним через порушення 6-ої конвенції з прав людини - позбавлення справедливого судового розгляду. Та на цьому тюремний жах для Станіслава не скінчився.

Станіслав Луценко, постраждалий:

- Получилось так, что из полугода последующих за решением Европейского суда, в которые входили отпущенные три месяца для Украины на выполнения его решения, или 58 или 62 суток, пробыл в карцерах. Это были страшные на самом деле моменты в жизни.

Аби Станіслав не мав можливості спілкуватися з адвокатами - його перевозили з колонії в колонію.

Станіслав Луценко, постраждалий:

- В процессе преследований был доведен до такого состояния, что пришлось объявить голодовку и зашить себе рот, чтобы насильно не кормили. Нитка, иголка, плюс - немного решимости.

Останньою тюремною зупинкою став Дрогобич. Там до Станіслава, нарешті, пустили адвокатів і правозахисників. Документи зі Страсбурга, нарешті, потрапили до Верховного суду України, й там ухвалили рішення: перевірити законність засудження, і знову надіслати справу на розгляд.

Сергій Салов, адвокат постраждалого:

- Если новый суд вынесет ему оправдательный приговор именем Украины, то в этом случае суд в этом же оправдательном приговоре разъяснит его право требовать возмещение причиненного ему материального и морального вреда.

Станіслав пройшов усю судову вертикаль: від районного суду в Макіївці до Страсбурзького - у Франції, пережив 5ь колоній суворого режиму від Донеччини до Прикарпаття. Лишилася остання битва у війні з українською Фемідою: доленосне засідання суду першої інстанції. Дату його проведення чоловік чекає як день свого другого народження.