Родина з двома малолітніми дітьми залишилася просто неба в Києві. Солом'янський районний суд своїм рішенням вигнав людей із приміщення, чесно придбаного за власні гроші. За чотирнадцять квадратних метрів комуналки сім'я боролася шість років, але врешті люди виявилися беззахисними перед системою українського правосуддя.

Олександр і Ярослава придбали кімнату в комуналці на вулиці Доброхотова ще 2004-го. Господар помер, і житло продала сестра, що його успадкувала. Аж раптом за рік з'явилася колишня дружина померлого.

Олена Мос, позивачка:

- Я не знала, что он умер. Когда созвонились, чтобы встретиться, нам сказали, что его нету, но не сказали, что он умер, соседи. Мы думали, он уехал на заработки. Я когда узнала, что он умер, сразу пошла в нотариальную контору. Они мне никакие справки не дали. Сказали, что это только через суд, и мы начали подавать заявления. 22 июля решение Святошинского суда было вынесено, что квартира принадлежит моей дочери.

З 2008-го Олександрову сім'ю виганяють із чесно придбаної кімнати. Апеляційний суд зупинив виселення й наказав переглянути справу. Та судді Святошинського району свого рішення не змінили - виконавці прийшли до родини знов.

Олександр Зирянов, мешканець м. Києва:

- Когда мама пыталась препятствовать проникновению суд. исполнителей и всех остальных, работник милиции оттягивал маму, жену отягивал. Они просто не могли ничего сделать.

Ярослава Макарчук, мешканка м. Києва:

- Мама начала кричать: "Куда вы старую женщину, куда выкидываете детей?" Меня начали толкать, и сосед открыл дверь. Решения они не зачитывали, и даже не представлялись.

Тож, за рішенням Святошинського суду, просто неба залишилися двоє дітей, батьки яких купили житло власним коштом. Одному з малюків чотири роки, іншому - півтора.

Олексій Соломко, директор департаменту Державної виконавчої служби:

- Суд зобов’язаний по цивільному процесу запросити орган опіки, піклування, адже він, розглядаючи справу, перевіряє про можливі подальшого влаштування дитини для проживання. Нажаль, державний виконавець, він керується рішенням суду. Як суд приписав, такі заходи і вживає. Чим суд керується - там об’єктивними матеріалами, чи внутрішніми переконаннями - нам коментувати важко.

В Управлінні у справах дітей святошинської райадміністрації часу для журналістів не знайшли. Про виселення на вулиці Доброхотова, кажуть, не знали. І загалом, кадрів на таку тяганину бракує.

Ярослава Макарчук, мешканка м. Києва:

- Мы ходили в администрацию - нам сказали: "Мы не занимаемся этим, дети не сироты. Мы решаем вопросы только с сиротами. Вы защищаете детей сами".

Нині сім'ю безхатченків прихистили родичі. У двокімнатній квартирі мешкають семеро. Виселенці не хочуть створювати незручностей, та інших варіантів не мають. Вони й далі звертаються до всіх інстанцій: сподіваються, що чиновники зважать, бодай, на маленьких дітей.