Українці на чужині. Близько двох тисяч співвітчизників відбувають покарання у в’язницях за кордоном. Їх саджають за порушення міграційних правил та непристойну поведінку. Буває, скоюють і тяжчі злочини. Та незважаючи на кращі умови утримання, здебільшого вони хочуть на батьківщину. Чому - дізнавалася Олена Ткаченко.

Вона приїхала з Росії обстоювати права цивільного чоловіка. Українця Дмитра Кропачева засудили на десять років за вбивство, хоч і ненавмисне. Майя Дмитрівна вважає - справу сфабрикували. Він же там помирає, бо хворіє на туберкульоз. І належного лікування не отримує.

Майя Мешкарудник, дружина засудженого: "Вышел с температурой, горячий, потный, там мыться нельзя, у нас какая одежка, он приехал – футболочка, штанишки и все. Условия содержания в Украине в тюрьмах лучше – в первую очередь с питанием и бытовыми какими-то вещами".

Але на батьківщину його переводити поки не збираються. Жінка й досі оббиває пороги державних інстанцій. Як воно просити допомоги Тетяна Черньонок теж знає не з чуток. Свого сина вона вже рік не може витягти з таїландської в’язниці. Максима Шинкаренка заарештували після запиту американських правоохоронців. Його підозрюють у розповсюджені дитячої порнографії.

Тетяна Черньонок, мати засудженого: "Не сняли с него отпечатков пальцев, не делали предварительное следствие, по законом должно быть следствие – а тот ли это Шинкаренко? Шинкаренков, извините".

Його тримають незаконно – переконана мати Максима.

Дипломат посольства США на запитання українського консула відповів, що американська сторона попередньо не сповіщала компетентні органи України щодо нібито протиправної діяльності згаданого громадянина.

Це офіційна переписка Тетяни Василівни с тамтешнім консулом. Виходячи з неї, утримують Максима тільки тому, що цього вимагають американські правоохоронці. І жінка й досі не розуміє, чому сина не можуть повернути на батьківщину.

Тетяна Черньонок, мати засудженого: "Они говорят – мы не можем. Он нигде абсолютно не замешан, мы не можем его затребовать".

У такій ситуації, як Дмитро та Максим, знаходяться більше двох тисяч українців. Теоретично в кожного з них є можливість відбувати покарання в Україні. Для цього засудженому треба звернутися до консула. Той відправить запит у Міністерство закордонних справ України. Далі його розглядатимуть у Генпрокуратурі. Лише там можуть вирішити, чи вимагати екстрадиції ув’язненого.

Едуард Багіров, правозахисник: "Это действует, но пока это будут рассматривать, изучать и переводить вас, скорее всего, вы выйдете из тюрьмы там в Греции, чем вы окажетесь у нас, потому что это рассматривается в течении года-двух".

„Свідок” на власному досвіді переконався, як реагує на звернення, приміром, вітчизняний МЗС. Наш запит на коментар вони просто проігнорували. Не склалося спілкування й з вітчизняним омбудсменом. Можливо, тому сидять наші співвітчизники в іноземних буцегарнях роками. Правозахисники кажуть - за ґратами права українців порушують нечасто. Принаймні на спілкування з прокурором або керівництвом в’язниці. Проблема в іншому.

Едуард Багіров, правозахисник: "Попадая туда, ты не можешь пользоваться полнотой силы закона страны пребывания для своей защиты, ты не знаешь эти законы, а услуги специалистов, права адвокатов – они очень дорогие, вам говорят: "Да пожалуйста – адвокат нужен? Вот перечень". А ты смотришь - там адвокат Йохансон – тысяча евро в час".

Єдина відрада в європейських в`язницях – умови утримання кращі. Та й слов’ян там поважають. Хоча інколи й остерігаються.

Володимир, мешканець м. Охтирки: "Они очень боятся. Допустим, в душе мы купались – одни украинцы. Мы, как обычно, купаемся голышом полностью, никаких стеснений... То все остальные ждали нас в предбаннике, все одетые".

- Они боятся, что украинцы их будут насиловать?

– Ну да.

Володимир відсидів за порушення міграційних правил. Покарання відбував у славетній в’язниці міста Розенхайма в Німеччині. Розповідає - годували звичайним супом, душ - раз на тиждень, прогулянки – година на добу. Краще йому здалося в польській буцегарні.

Володимир, мешканець м. Охтирки: "Более-менее знают язык. То есть без проблем – надо сигарет, они приходят: "Ребята, что вам надо? Сигарет?" Они пошли, за свои деньги купили".

Проте тюрма є тюрма. Тож фахівці рекомендують – виїжджаючи за кордон, обов'язково ознайомтеся з законодавчими особливостями тієї країни, куди прямуєте.

Олена Ткаченко, Оксана Москаленко, Ігор Молчанов, Віталій Савченко, НТН.