 |
  |
Уже кілька днів пройшло, а куток у селі Гельмязові ще й досі на вухах стоїть. Одного вечора до них на кількох автівках під`їхали молоді люди. Кажуть – вони були озброєні трубами та битками. Шукали одну сім‘ю. Хлопці були вкрай агресивні.
Свідок: «Людей вони не підпускали. Саша вийшов, їх десь душ 30, не більше. Давай того Сашу бить, носаками. Осюди, тоді носаками в спину. Кажу, шо ж ви людину вбиваєте на смерть! Кажуть: бабо йди, не твоє діло».
Тих, кого шукали, не було вдома, тож лють зганяли на порожньому будинку. Перепало на горіхи й сусідам.
Володимир, мешканець села Гельмязова: «Забігає жина моя і каже, виходь, там твого брата б’ють. Я із собою взяв гвоздодера. Така монтіровка. То вони всі одбігли бігом. І ці, шо без палок були, одбігли, а виходять на мене з бітками. З дубінами. Я думаю. Ага, усіх не вимахаю. Забіг бігом у двір».
Чоловіки шукали Петра та його дружину. Того вечора їх не було вдома. Тепер кажуть – їм пощастило. Інакше було б горе. Чим так завинили – пара не розуміє, але до приїзду автівок відбулася ціла історія. Валентина однієї ночі працювала в материному придорожньому кіоску. Вже під ранок приїхала п‘яна компанія. Вмостилися в сусідньому вагончику. Валентина каже – почали буянити.
Валентина, мешканка села Гельмязова: «Я зайшла, вони начали мене ображать. Я їх. В результаті один з них мене вдарив. Я начала кричать, для чого ти мене вдарив. Хтось з дівчат подзвонив моєму брату. Мій брат приїхав, завелася бійка. Побилися й роз’їхалися».
Валентина переконує – брат просто захищав її. Та в компанії відпочивальників своя версія подій. Сергій за фахом – геолог. Того дня було його професійне свято, добре святкували. Заїхали на вогник піддати ще. За стіл, мовляв, підсіла Валентина.
Сергій, мешканець села Софіївки: «Випила вона. Давай там розказувать, як позривала погони участковому. Так шо наливайте ще раз. Ну, налили».
Чарка за чаркою і чоловіки почали сваритися з жінкою. Начебто вона забагато нісенітниць наплела. А потім ще й ображала їх. Кажуть – Валентину не чіпали, а на візит її брата взагалі не очікували.
Сергій, мешканець села Софіївки: «Я був в этом кафе. Стукає в двері. Мол, вийди, показує. Я вихожу, він підходить до мене, достає лопату і начинає мене бить».
Після ударів лопатою медики зашивали Сергієві голову. Розгублений хлопець одразу подзвонив своєму братові. Той зібрав своїх друзів. Саме вони й приїздили до Гельмязова.
Сергій, мешканець села Софіївки: «Знайти цих людей і привести, в конечном счете, в міліцію. Мені машину побили. Мені голову пробили. Вєщі порвали, я шо, син міліонера. Як мені далі жить? Завтра ще хтось би з лопатою. Ну, так получається. Чи як?».
Цього безглуздя можна було уникнути, переконують правоохоронці. І голова була б ціла, і сусіди спокійні. Варто було одразу звернутися до міліції, а не влаштовувати сімейні бійки біля кіоску. Тепер перед законом доведеться відповідати всім.
Віктор Іванько, керівник Золотоніського МРВ міліції: «Соберем повністю матеріали. Допитаєм свідків по даній справі. Той пройде лікування і будем приймать законне рішення. У нас термін єсть. Ми його не порушимо. Учасники другого дня, на них теж складено протоколи. За те, що вони підтримували таку протиправну діяльність. На них складено адміпротоколи за хуліганство».