 |
  |
Підприємець: «Тю, нормально работали, шо я могу сказать».
30-літній Сергій і досі не може второпати – чому накрили його лавочку. Адже кросівки виробляли найвищої якості.
Сергій: «Берется лист кожи, кромки зачищаются. Чтобы гладко было, потом все это постепенно сшивается. Ну, ручная робота всегда была по качеству лучше заводской».
Виявляється, для виготовити кросівок ручної роботи зовсім не обов’язково мати надсучасний цех.
Підприємець: «Я здесь кроил, отдавал им, они здесь делали, туда отдавали. - А там що в тій кімнаті було? - Ну, сапожники работали».
Кілька кімнаток сільської хатинки і стали місцем шевського виробництва. Цей підпільний цех «здали» сусіди.
Олександр Павленко, старший дільничний інспектор Кобеляцького РВ міліції: «В ході опитування сусідів, які проживають поряд з будинком, було отримано інформацію про те, що в будинку знаходиться міні-цех по виготовленню кросівок»
У підприємців відсутній дозвіл на роботу. Тим не менше, пошиття спортивного взуття поставили на конвеєр.
Анатолій Грищенко, керівник Кобеляцького РВ міліції: «Подружжя взяло в найми хату по 100 грн., завезли туди відповідні швейні машини, матеріали для виготовлення кросівок, також наняли на роботу молодих людей без належних документів».
За роботу працівник міні-заводу отримував тисячу гривень у місяць. Кросівки виготовляли зранку, ввечері відвозили на ринок і продавали «фірмову» продукцію за 200 гривень. Чому цех накрили, ініціатори виробництва не здогадуються.
Затримана: «Я считаю, что в этом плане у нас все законно. Налог мы платим. Цех не работал. Это все было в планах. Хотели и людей отправлять, и марку регистрировать. Но с чего-то же надо начинать».
Хай там як, але мешканці Кременчука вже не зможуть купувати псевдофірмові за 200 гривень. Адже всю продукцію вилучили.