 |
  |
Для таких батьків немовля – це можливість отримати обіцяну державою грошову допомогу. Далі доля сина або доньки непутящих батьків не цікавить. У цій маленькій кімнатці – 12 квадратних метрів – жити неможливо, хіба що – існувати. І тільки одному. Між тим тут, у приміщенні одного з полтавських гуртожитків, проживала ціла родина – бабуся, мати і трирічний хлопчик. Затхла кімната, рештки черствої їжі на столі, розкидані речі, зламані іграшки – тільки це й бачив маленький Владик. Його матір не надто переймалася умовами проживання – горілка важливіша.
Тамара, бабуся хлопчика: «Та раньше вона не пила, а це... с сожителем живе, оце разом п’ють. Я з хлопчиком постійно».
На повноцінне виховання онука матеріальних статків бабусі не вистачало. Редакція місцевої газети звернулася по допомогу до місцевої влади. Виявилося, на непутню мамусю влада вже не раз намагалася вплинути.
Жанна Ахіджанян, керівник відділу ГУ МВС України в Полтавській області: «Мати була не однократно попереджена як службою у справах дітей, так і адміністрацією кримінальної міліції у справах дітей. Вона також притягувалась до адміністративної відповідальності за невиконання своїх батьківських обов’язків. Вона проігнорувала останнє попередження. Тепер 33-річній жінці загрожує позбавлення батьківських прав».
Сергій Синягівський, керівник служби у справах дітей міста Полтави: «Звичайно після цього буде вирішуватися питання про позбавлення батьківських прав і основне завдання служби у справах дітей за цей період, коли дитина буде знаходитись у тимчасовому притулку – знайти сім’ю».
Але навіть після цього п’яничка не схаменулася. У день, коли Владика забирали до притулку, вона відправилась у «власних справах».
Хлопчика тимчасово помістили до обласного притулку. Його оглянули – здоровий. От тільки вкрай замкнений. Тому спілкуватися розпочали, давши малому плитку шоколаду.
Владик: «А у тебя друзья есть? – Нет, нету. – А з ким ти грався? – Не знаю».
Вочевидь, наступний крок – знайти йому друзів, а далі – й повноцінну родину.