18-тий день на Луганщині безрезультатно тривають аварійно-пошукові роботи на приватній копальні під назвою "Рудник". Нагадаю: вночі проти 5-го вересня гірники докопалися до підземного озера, й воно затопило всю шахту. На трьохсотметровій глибині перебувало четверо людей. Один встиг вискочити, а троє інших залишилися під землею. Припускають, що шахтарі могли заховатися в отворах і вижити. Але дістатися до них ніяк - рятувальні роботи йдуть надто повільно.

Євген Соломін, кореспондент:

- Вода, яка викачується із затопленої шахти, цим трубопроводом потрапляє в річку. Нині один з трубопроводів не працює. Це означає одне: насос в шахті зламався.

Насос підняли на поверхню, полагодили, й за кілька хвилин спустять під землю. Проте, істотно він ситуації не зарадить. Його вистачить лише для того, аби шахту не затоплювало далі. Скільки води вже назбиралося під землею - ніхто точно не знає. Припускають, ціле озеро.

Микола Бондарчук, батько гірника:

- Говорят, какое-то озеро. Вот футбольное поле представляете? Вот столько воды выкачали вчера, было 50 метров, сегодня - 70.

Тетяна Мясоєдова, як і родичі трьох інших зниклих гірників, на копанку приходить щодня. Каже, всі чекають, що їхніх синів ось-ось урятують. Проте, до них іще дуже далеко. Треба знизити рівень води на 200 метрів і викачати десятки тисяч тон води.

Тетяна Мясоєдова, мати гірника:

- Не обещают ни сроков, ничего: мы работаем, мы делаем, но это уже никаких сроков! 18 дней! Нам нужно наших детей достать. Они пошли на работу - и не вернулись. Мой сын под землей встретил день рождения. Помогите, прошу вас!

Роботи тут не припиняються ні на хвилину. Втім, такими темпами дістатися гірників вдасться, хіба, за кілька місяців, бо крім колег їхній порятунок більше нікого не цікавить.

Володимир Файдун, головний інженер міні-шахти:

- Исключительно занимается шахта. Больше никто. Все остальные контролируют. МЧС, ВГСЧ. НО ВГСЧ еще может помочь, все остальные контролируют.

Батьки постраждалих гірників просто волають про допомогу. Кажуть: не сила дивитися, як із кожним днем згасає надія побачити власних дітей.

Тетяна Мясоєдова, мати гірника:

- Взываем о помощи, пусть проконтролируют, пусть дадут помощь насосами! Эти насосы не справляются. Все очень медленно. Ими нельзя спасти наших детей, и никто ничего не обещает!

Микола Бондарчук, батько гірника:

- Говорят, в Украине таких нет. Но должны быть в России, во Франции, попросите несчастный Китай! Пусть наклепают. И не на конях привезут, а самолетами. Потому что ребята 17 дней под землей! Что это для них такое, и для родителей?