Благодійний внесок чи хабар? Скільки нині в Україні коштує народити дитину? Інтернет-форуми рясніють розповідями про захмарні гроші лікарям за пологи. Втім, держава обіцяє громадянам безкоштовну медицину.

Україна плодюча. За перше півріччя цього року народилося майже чверть мільйону українців. Лідують Київ, Донбас і Дніпропетровщина. Ба, навіть більше - кількість малюків зростає. Хоча їхня поява на світ іноді стає батькам у копійчину.

За Радянських часів пологи та гроші були поняттями несумісними. Валентина Володимирівна народжувала сина вісімдесят третього. Про окрему платню лікарям вона навіть не думала. Лежала в одній палаті з п’ятьма породіллями. Її хлопчик з’явився на світ трохи раніше, ніж очікували. Тож у пологовому будинку жінка пролежала три тижні.

Валентина Володимирівна, мешканка м. Києва:

- Ні за що я не сплачувала. Вже при виписці додому - коробка конфет та великий букет квітів нянечці або медсестрі, яка виносила дитину.

Нині ж молодим запоріжанкам таке тільки сниться. За здоров’я власних дітей вони майже спустошили свої гаманці.

Ірина, постраждала:

- Начались преждевременные роды, 7-месячный ребенок, меня положили в пятый роддом, ночью начала рожать, днем родила. Ребенка забрали, положили в барокамеру, и в этот же день мне сказали купить лекарство "Куросурф".

Цей препарат стимулює відкриття легенів. У пологовий будинок його закупили півтори сотні ампул. От тільки медики про це наляканих батьків не повідомили. Змушували купувати дозу за три тисячі гривень. З тими лікарями вже спілкуються міліціонери. Іноді ж доводиться платити не тільки за ліки. На інтернет-форумах породіллі діляться цінами на послуги медиків. Вимальовується справжній прейскурант. Приміром, робота лікаря у великих містах України коштує до восьми сотень доларів, анестезіолога - до ста, медсестри - двадцять. За комфортну палату - будьте ласкаві, щонайменше п’ятьсот гривень. І це тільки за добу. Навіть дрібничок безкоштовних не залишилося: червонець - за передати речі від родичів. Суми, звісно, приблизні. І неофіційні. Тож і платять не всі. Приміром, Тамара не платила. Щоправда, у неї теж було не все добре.

Тамара Бондарчук, молода мати:

- Условия были не совсем хорошие. На УЗИ мне сказали, что у меня гипоксия плода, недоразвитость плода, и из-за того, что у меня узкий таз, мне будут делать кесарево сечение.

Вагітну легко налякати, каже Тамара. Та неладне почала підозрювати, коли лікар виписав купу медикаментів. За послуги ж гроші брав окремо.

Тамара Бондарчук, молода мати:

- За сутки 600 гривен. Просто я потом поняла, что это просто развод.

Наступного ж дня майбутня мати втекла з пологового будинку. В розпачі прийшла в інший. І там місяць потому сама народила здорового хлопчика. І майже за безцінь.

Тамара Бондарчук, молода мати:

- Единственное, что мы заплатили - это за роды по бухгалтерии, для киевлян они составляют всего лишь 200 гривен.

Це так званий доброчинний внесок. У пологових будинках наголошують: платних послуг тут немає, оскільки це державні установи.

Наталя Гончарук, головний лікар Київського міського пологового будинку №1:

- Есть специальный счет, есть постанова 1222 от 2002 года, которая разрешает иметь роддомам счета, на которые поступают вот такие деньги благотворительные.

А ось дякувати лікарям ніхто не забороняє, каже Наталя Петрівна. Тим більше, комунальні пологові будинки майже всюди бідують.

Наталія Гончарук, головний лікар Київського міського пологового будинку №1:

- Это и медикаменты, питание, бытовые - отопление, свет, электроэнергия, мягкий инвентарь.

Тож будь-якій матеріальній допомозі радіють. На доброчинні гроші, приміром, ремонтують приміщення. Роблять його сучаснішим.

Палат, у яких лежать із десяток жінок, практично не залишилося. Домінують затишні кімнатки, де мати живе одна з дитиною. Ще й батько може залишатися.

Наталія Гончарук, головний лікар Київського міського пологового будинку №1:

- Будем смотреть реально на вещи: человек, который захочет находиться в этой палате, я думаю, что у него возникнет ответное желание чем-то помочь роддому, как вы считаете?

Тетяна Монтян, правозахисниця:

- Люди у нас зазвичай вдячні, і якщо до них поставилися по-людському, то вони самі будуть тицяти лікарям, ви ж знаєте старий анекдот: цукерки і квіти не п’ю, як кажуть лікарі. Я не проти, коли лікарям, які заробляють копійки, віддячують, але вже після.

Зрештою, це особиста справа кожного. Адже Конституція гарантує нам безоплатну медицину. Фінансується вона за рахунок українців, платників податків. Якщо ж фінансується погано, людям варто спитати, куди поділися їхні гроші. Але це питання вже не до лікарів.

Олена Ткаченко, Олександр Данилов, НТН.